Романовська Д. Д., Чаплак Я. В., Солійчук І. І.
СТРАТЕГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА У НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Постановка проблеми. Світові тенденції розвитку наукової психології констатують різке зростання уваги, що надається стратегіям, тактикам і цілям як новим аспектам аналізу в психології особистості. Первинним виміром якості діяльності людини є те, наскільки вона підпорядкована єдиній стратегії, тобто наскільки людина чітко знає, що і як потрібно робити, щоб досягнути заданого результату, і як розподілити всі наявні ресурси для реалізації поставлених цілей в даній стратегії.
Аналіз останніх досліджень. Проблема вивчення та вдосконалення стратегій діяльності психолога-практика в сучасному, швидкоплинному розвитку суспільства з кожним роком отримує все більше розповсюдження та широко досліджуються науковцями-психологами. Так, вищевказану проблематику можна розглядати за теоретичними напрямами. Класичний психоаналіз З.Фрейда, індивідуальна психологія А.Адлера; его-психологія А.Фрейд, неофрейдизм К. Хорні, Е.Фромм. Екзистенціцно-гуманістичний напрям розширення просторів буття за допомогою основного методу: самоусвідомлення та особистісного зросту Г.Олпорт, А Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл. Поведінковий: нейролінгвістичне програмування (НЛП) Р.Бендлера та Д.Гріндера. Серед сучасних науковців-дослідників В. Моляко, В.Мерлін, Ю. Гулько, В. Панок, І. Цушко, Г. Ковальов тощо.
Ян Чаплак
м.Чернівці
ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРИНЦИП У ПІДГОТОВЦІ ПСИХОЛОГІВ-ПРАКТИКІВ ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У статті проведено теоретико-методологічний аналіз сучасних особистісних підходів як психолого-педагогічних принципів у підготовці майбутніх шкільних психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю. У контексті проблеми теоретичного дослідження була проаналізована психолого-педагогічна література з питань професійної підготовки шкільних практичних психологів до консультативної діяльності у загально навчальних закладах освіти на основі використання особистісного підходу, що дозволило виділити три компоненти готовності фахівця: теоретичний, практичний та особистісний
І.А.Зязюн зазначає, що в підготовці психологів важливим є пошук нових методів роботи, оскільки вимоги до особистості майбутнього професіонала-психолога відрізняються від вимог до особистості студентів інших спеціальностей, в тому числі педагогічного спрямування. У відповідності із цим необхідно формувати здатність майбутніх фахівців до рефлексії, яка сприяє професійному самовизначенню, формує спроможність самостійно вирішувати внутрішні проблеми, розв’язанню яких сприяло б формуванню самостійності у прийнятті життєво важливих рішень [2].
Чаплак Я.В. , Гаркавенко Н.В., Солійчук І.І.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ПСИХОЛОГА-ПРАКТИКА ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ НА ОСНОВІ ОСОБИСТІСНО-АКМЕОСИНЕРГЕТИЧНОГО ПІДХОДУ
У статті розкриваються особистісно-професійні утворення майбутнього психолога-консультанта відповідно до ідеальної моделі діяльності працівника психологічної служби; обґрунтований особистісно-акмеосинергетичний підхід як психолого-педагогічний принцип підготовки практикуючого психолога до професійної діяльності; на основі вищезазначеного принципу описані акмеологічна модель готовності психолога та програма і методика формування компонентів цієї моделі (теоретичний, практичний та особистісний) у процесі підготовки спеціаліста психологічної служби.
Ключові слова: особистісно-професійні якості, акме-форми, особистісно-акмеосинергетичний підхід, акмеологічна модель готовності
Постановка проблеми. Щоб іти в ногу з часом, майбутній професіонал цієї сфери має завжди прагнути до збагачення своїх знань, удосконалення власної професійної майстерності. Він мусить відчувати життєвий пульс сьогодення та спрямовувати свою професійну діяльність у русло постійного творчого пошуку. Багато хто відчуває позитивні відчуття один до одного й антипатія, яка отруює життя багатьох, зникає. За критерієм творчості стилю життя психолог-консультант – це людина індивідуально-творчого стилю життя, який властивий особистостям з виразними особистісними характеристиками, адекватною, іноді навіть високою самооцінкою, людям цілеспрямованим, з розвинутими і різноманітними потребами й інтересами, що здатні приймати нетривіальні рішення, добре адаптуються в новому середовищі, не втрачаючи своєї самобутності [1; 7]. Тобто вершинні особистісно-професійні утворення спеціаліста консультативної взаємодії є основою готовності до особистісного стилю діяльності щодо надання ефективної психологічної допомоги на сьогоднішній день становлення нашого суспільства.
Чаплак Я.В., Ібрагімова Я., Коновчук Н.
ІНТЕГРАТИВНО-АКМЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНІЙ КОНСУЛЬТАТИВНІЙ ВЗАЄМОДІЇ
Постановка проблеми. На сьогоднішньому етапі становлення психотерапевтичного консультування утворюються різноманітні ефективні теоретичні течії у наданні психологічної допомоги особистості. Кожна із цих течій, в більшості випадків, створюється на основі класичних теоретичних підходів і має свої позитиви та негативи. З кожним роком збільшується кількість звернень за різними видами надання психологічної допомоги до професіоналів практичної психології. Така тенденція пояснюється кількістю економічних, політичних, соціальних прискорених змін нашого суспільства, що призводить до певної неадаптованості, а то й до дезадаптованості особистостей різних верств населення. Це, в свою чергу, вимагає наявності спеціалістів високого рівня професіоналізму щодо надання психологічної допомоги та нових ефективних течій у психотерапевтичній взаємодії.
Чаплак Я.В., Чернописький О.М., Солійчук І.І.
ВИКОРИСТАННЯ КОНФРОНТАЦІЇ В ПРОЦЕСІ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Конфронтація як техніка консультативної взаємодії може використовуватися на етапах психологічного консультування, переважно після встановлення контакту з клієнтом. Вона використовується в терапевтичних цілях в залежності від теоретичного підходу психотерапевтичної взаємодії. Конфронтація включає потенціал як для росту й змін, так і для ослаблення опору клієнта. Так як вона діє дуже сильно, для того, щоб застосовувати конфронтацію, консультант повинен володіти спеціальними навиками[7,с.230].
Специфіка конфронтації як техніки полягає в тому, щоб звернути увагу клієнта на розбіжності між змістом сказаного і вчиненого, тобто того, що відбувається «тут і тепер». Найбільш доречною є конфронтація з тим, яким себе бачив клієнт до приходу до психолога, і тим, яким він зараз постає в своїх же очах внаслідок віддзеркалення під час взаємодії з консультантом. Також до «конфронтації вдаються тоді, коли клієнта потрібно поставити перед фактом існування суперечливих або неусвідомлених ним установок, дій, вчинків з метою їх усвідомлення та опрацювання» [3,с.199].