Персональний сайт
психолога-консультанта
Яна Чаплака
Ян Чаплак
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ-ПРАКТИКІВ ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ
Вступ. У Національній доктрині розвитку освіти України визначається, що основним завданням сучасної школи нашої незалежної держави ХХІ століття є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в нашій демократичній державі ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості. Тобто, процеси гуманізації суспільства передбачають сприяння досягнення особистістю соціальної ефективності й успішності. За визначеними завданнями Закону України «Про освіту» наукові зусилля педагогів і психологів спрямовуються на вдосконалення, поглиблення індивідуальних життєтворчих процесів у молодої людини, особливо раннього юнацького віку – періоду особистісного самовизначення й побудови перспективної хронокарти власного життя. Тому в Положенні про психологічну службу системи освіти України вказано, що психологічна служба в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян нашої країни і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Цей факт вимагає від сучасної психологічної служби системної та ефективної роботи у всіх видах надання психологічної допомоги (М.Й.Боришевський, Н.І.Литвинова, В.Г.Панок, Н.А.Побірченко, Л.О.Хомич та ін.). Для її розвитку велике значення має як методичне забезпечення психодіагностики, корекційної та розвивальної роботи, консультування та психотерапії, так і підготовка професійно спроможних фахівців щодо конструктивної діяльності у даних видах надання психологічної допомоги. Тому нагальною проблемою ВНЗ щодо професійної готовності практичного психолога у сфері психоконсультування є забезпечення якісно нового рівня підготовки майбутніх фахівців в умовах ринкової економіки нашої країни, тобто, практичний психолог – дуже відповідальна професія вже тим, що вона передбачає втручання у життя іншої людини.
Чаплак Ян, Резнік Віталій
ПРО СУЧАСНУ ПРОВОКАЦІЙНУ ПСИХОТЕРАПІЮ
У статті розглядаються теоретичні та методологічні основи провокаційної терапії як одного з видів інваріативних технологічних конструкцій надання психологічної допомоги особистості на сучасному етапі становлення практичної психології. Зосереджується увага на вимогах до психолога у застосуванні провокаційної терапії в процесі психотерапевтичного консультування.
(Повний текст статті на російській мові)
Ян Чаплак,
Яна Ібрагімова
ЗАВЕРШЕННЯ КОНСУЛЬТАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
Постановка проблеми. Термін «завершення» у консультуванні означає рішення, про завершення психотерапевтичних стосунків. Завершення консультативної взаємодії являється найменш дослідженим аспектом психологічного консультування. Як правило, психологи-дослідники припускають, що завершення повинне відбуватися природним шляхом, а клієнт і консультант – залишаються задоволеними досягнутими результатами. У реальності завершення психотерапевтичних стосунків впливає на всіх учасників психоконсультативної взаємодії і дуже часто буває важким і болісним. Воно може викликати змішані почуття як і в консультанта, так і в клієнта[1,2,3,4].
Аналіз останніх публікацій. Методологічну основу дослідження складають: сукупність положень та ідей психологічної допомоги, що розроблені О.Бондаренком, С.Васьківською, П.Горностаєм, С.Гледінгом, М.Гуліною, Л.Карамушкою, Дж.Котлером та ін. принципи психоконсультування, що представлені у працях Г.Абрамовою, А.Айві, Б.Карвасарського, В.Панка та ін.
Мета статті полягає в аналізі стадії завершення консультативної взаємодії та завершення сесій психоконсультативного процесу.
Я.В.Чаплак
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича
У статті розкрито основні компоненти професійної та психологічної готовності майбутніх практичних психологів до професійної діяльності у закладах освіти щодо надання різноманітних видів психологічної допомоги. Визначено актуальність досліджень даної проблеми. Виокремлено професійно-значимі утворення майбутніх спеціалістів практичної психології, які впливають на ефективність надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу в освітніх закладах.
Ключові слова: професійна компетентність, особистісно-професійні утворення, види готовності до професійної діяльності, психологічні показники та детермінанти готовності.
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
Практичний психолог – дуже відповідальна професія вже тим, що вона передбачає втручання у життя іншої людини. Психологи досліджують фізичні, емоційні та соціальні аспекти поведінки людини, застосовують наукові принципи і теорії, психологічні методи у розв’язанні практичних питань, проводять консультації, приймають участь у складанні навчальних програм, проводять лабораторні експерименти і т.п. Від шкільних психологів, адміністрація та педагогічний колектив, перш за все вимагають допомоги учням у подоланні їх навчальних труднощів. Однак крім навчальних учні переживають особистісні труднощі, які пов’язані із школою та сім’єю. Допомога таким учням суттєва та може бути більш складною частиною професійної діяльності шкільного психолога.
Ян Чаплак,
Ірина Солійчук,
Олена Руснак
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
ПРАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
У сьогоднішньому світі, який характеризується швидкими змінами, неочікуваними ситуаціями, катаклізмами, у значній мірі виникає потреба у підтримці й допомозі людині. Робота практичного психолога являється різновидом діяльності, спрямованої на допомогу, і має свою специфіку. Власне психологічна допомога спрямована на підтримку особистості в процесі її розвитку, становлення і росту, яка здійснюється спеціальними психологічними методами (способами). Ці методи стимулюють прояв здатності кожної людини піклуватися про себе, розкривати і реалізовувати свої внутрішні потенціали, розв’язувати поставленні життям завдання[4,с.11-12].
Процес надання психологічної допомоги дуже складний і відповідальний, який вимагає від спеціаліста цієї сфери практичної психології глибоких знань, умінь і навичок тому, що без достатньої підготовки щодо надання психологічної допомоги може створюватися підстава для негативного престижу психологічної науки, але, саме головне – це негативний вплив на особистість та суспільство, яким надається психологічна допомога[3]. Як зазначає Л.Шнейдер, психологічна допомога – це широке поняття, зміст якого включає в себе багатообразність теорій і практик, варіюються від специфічного застосування такого методу, як глибинне інтерв’ю, до багатообразних технік соціально-психологічного тренінгу, понять і методів медичної психотерапії, без яких стосунки психолога-консультанта і його клієнта можуть легко розвалитися, а сама психологічна допомога – перетворитися у просте вираження співчуття і моралізацію. Поняття «психологічна допомога» відображає деяку реальність, деяку психосоціальну практику, полем діяльності в якій є сукупність питань, труднощів і проблем, що стосуються психічного життя людиною.