Персональний сайт
психолога-консультанта
Яна Чаплака
Чаплак Я.В., Рєзнік В.Д., Марчук М.В., Солійчук І.І.
ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У НАУКОВІЙ ПСИХОЛОГІЇ
У статті аналізуються поняття «мислення», «професійне мислення», «критичне мислення», «творче мислення» і встановлюється між ними науково-обгрунтована ієрархія. Розглядаються напрями дослідження поняття «критичне мислення», основні групи показників розвитку критичного мислення та оцінювання його рівнів розвитку в науковій літературі.
Ключові слова: мислення, професійне мислення, критичне мислення, творче мислення, показники розвитку критичного мислення, оцінювання рівнів розвитку критичного мислення, характерологічні ознаки критичного мислення.
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку демократичних засад в українському суспільстві, побудови громадянського суспільства в Україні надзвичайно важливо всіляко спонукати і сприяти виробленню у людей уміння критично мислити, об’єктивно оцінювати різноманітні явища, процеси, події. Тому сьогодні особливо актуальною є проблема розвитку критичного мислення у громадян України, особливо у студентської молоді. Реальний стан вищої освіти свідчить про певний дисбаланс у розвитку пізнавальних процесів серед студентів. Досить активно формуються та розвиваються механізми пам’яті (запам’ятовування, збереження, пригадування та відтворення), у той час як мислення та уява залишаються не досить навантаженими в процесі навчальної діяльності. Проблема керування інтелектуальною діяльністю особистості набуває винятково важливого значення на сучасному етапі, оскільки існує певна диспропорція або суперечність між рівнем мислення і вимогами сучасного прогресу. Соціальні зміни та новітні досягнення сучасної науки і практики пред’являють високі вимоги до самостійного, продуктивного творчого мислення. Для того, щоб їх задовольнити, необхідно удосконалити систему навчання таким чином, щоб підвищити його вплив на темп розвитку продуктивного мислення, яке має надзвичайну складність. Суттєвою ознакою мислення, що відрізняє його від інших психічних процесів, є спрямованість на відкриття нових знань, тобто продуктивність.
Чаплак Я.В., кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології ЧНУ ім. Ю.Федьковича;
Чернописький О.М., асистент кафедри практичної психології ЧНУ ім. Ю.Федьковича;
Чаплак М.В., асистент кафедри музики ЧНУ ім. Ю.Федьковича;
Рєзнік В.Д., практичний психолог
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ У НАУКОВІЙ ПСИХОЛОГІЇ
Проблема психологічного впливу у сучасній психологічній науці займає центральне місце. Значущість цієї проблеми визначається перш за все потребами практики. Психологічний вплив являється безперечним атрибутом процесу спільної діяльності людей, управління, виховання, навчання, психоконсультативної, психотерапевтичної, психокорекційної практик та інших сфер життєдіяльності[1; 2; 12; 13; 14; 16]. Психологічний вплив відіграє важливу роль в процесі формування і функціонування всіх явищ суспільної психіки (суспільних думок і відносин, поглядів і переконань, установок, настроїв і так далі)[12; 24]. Тобто, суспільство на сьогоднішньому етапі свого становлення потребує ефективних методів та конструктів психологічного впливу та контрвпливу на високому акмеологічному рівні.
Чаплак Я.В., Рєзнік В.Д., Кирилецька Л.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ НЕВЕРБАЛЬНОЇ ЗНАКОВОЇ СИСТЕМИ ЯК ЗАСОБУ ВПЛИВУ
Постановка проблеми. Особистість отримує інформацію про оточуюче середовище різноманітними каналами. Більшу частину інформації про нашого партнера по спілкуванню, про його істинні почуття та наміри ми отримуємо не з того, що він говорить (вербальна комунікація), а безпосередньо спостерігаючи за деталями його поведінки, іноді на рівні підсвідомості[5]. Тобто, процес спілкування здійснюють не тільки за допомогою вербальної мови, а також за допомогою невербальних засобів - паралельної та більш багатшої мови спілкування, елементами якої є не слова, а міміка, жестикуляція, просторові та часові межі, інтонаційні та темпоритмічні характеристики мовлення тощо[4]. Як зазначає І.В.Хоменко, що невербальні, або немовленнєві комунікації специфічні для кожної культури. Дії, рухи людини, розміщення предметів у просторі несуть інформацію самі по собі без усяких слів[4].
Чаплак Я.В., Кирилецька Л.
ОЗНАКИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЯК ОСНОВНІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ
Міжособистісний психологічний вплив – це структурна одиниця, компонент взаємодії. За своїм змістом міжособистісний психологічний вплив представляє проникнення однієї особистості (чи групи особистостей) в психіку іншої (чи групи особистостей). Метою чи результатами цього проникнення являються зміни, перебудова індивідуальних чи групових психічних явищ (поглядів, стосунків, мотивів, установок, станів і т.п.)[22, с. 61-62]. Міжособистісний психологічний вплив може досягнути бажаних результатів тоді, коли суб᾽єкт впливу володіє набором спеціальних, професійних умінь. Серед них В.Куліков називає: уміння визначати та формулювати конкретні цілі й завдання впливу, які враховують вимоги суспільства чи аудиторії; вміння швидко розбиратися в тих людях, на яких повинен спрямовуватися вплив, розуміти їх психологічні особливості та стан; уміння вибирати найбільш ефективні способи та прийоми психологічного впливу, враховуючи при цьому мету та особливості того, на кого він спрямований[14].
М.Душкіна визначає термін «психологічний вплив» як зовнішній вплив суб’єкта впливу на психоемоційний і психосоматичний стан об’єкта впливу шляхом застосування тільки психологічних засобів, спрямованих на когнітивну, афективну та оцінно-вольову сфери його особистості, який відображається ним і призводить до змін регуляторів його активності та параметрів діяльності[10].
Чаплак Я.В., Чаплак М.В., Рєзнік В.Д.
КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ АРГУМЕНТАЦІЙ ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ВІД ДЕСТРУКТИВНОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ
Критичне мислення – це важливий інструмент для підриву позицій будь-яких спроб маніпулятивної експлуатації людської психіки. Людина з тих чи інших причин вводить себе й оточуючих в оману, являючись, при цьому, маніпулятором. За твердженням Г.Соріної, критичне мислення передбачає наявність навиків рефлексії стосовно власної мислительної діяльності, вміння працювати з поняттями, судженнями, умовиводами, питаннями, розвиток здібностей до аналітичної діяльності, а також до оцінки аналітичних можливостей інших. Вона наголошує на тому, що критичному мисленню в цілому властива практична орієнтація. На основі цього воно може бути інтерпретоване як форма практичної логіки, розглянутої всередині та в залежності від контексту розмірковування й індивідуальних особливостей суб’єкта, який розмірковує[10].
Людська поведінка завжди перебувала та перебуває під психологічним впливом інших людей. Є.Доценко пропонує таке визначення маніпуляції: «Маніпуляція – це вид психологічного впливу, оригінальне виконання якого призводить до прихованого включення в іншої людини намірів, що не співпадають з її актуально існуючим бажанням»[3,с.59]. Р.Гаріфуллін вказує на те, що маніпуляції є свідомим процесом створення суб’єктом ілюзій про себе та оточуючий світ[2].