Чаплак Я.В. Формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної взаємодії зі старшокласниками, схильними до правопорушень: монографія / Я.В.Чаплак, Н.В.Гаркавенко, І.І.Солійчук. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. - 232с.
Друкується за ухвалою Вченої ради Чернівецького національного унівеситету імені Юрія Федьковича
У монографії представлені дані теоретико-методологічного аналізу сучасної психолого-педагогічної літератури з проблеми формування готовності студентів-психологів вищих навчальних закладів, зокрема розглядається готовність майбутніх спеціалістів як психолого-педагогічна проблема, характеризуються основні психологічні компоненти підготовки психологів-практиків до консультативної діяльності з учнівською молоддю, схильною до правопорушень, обгрунтовується доцільність використання особистісно-акмеологічного підходу на сучасному етапі підготовки студентів-психологів.
Для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальностями "Психологія", "Практична психологія", "Соціальна робота", "Соціальна педагогіка", а також для практичних психологів, соціальних педагогів, слухачів системи перепідготовки та вдосконалення психолого-педагогічних кадрів.
УДК 159.922.76-056.49
Підрозділ з монографії:
Мета і завдання програми та методики з формування готовності психолога до професійної діяльності
Підготовка психологів-практиків усе ще характеризується розривом між психологічним пізнанням та самопізнанням. Є нагальна необхідність вирішення питання застосування адекватних методів для розвитку рефлексивного потенціалу майбутніх фахівців, оволодіння ними навичками цілісного аналізу взаємодії та спілкування з іншими людьми, самоаналізу у галузі практичної психології. Академічні ж методи психологічного пізнання загалом не забезпечують дослідження глибиннопсихологічного підходу до розуміння психіки у єдності її свідомих і несвідомих проявів.
Система підготовки практичного психолога зорієнтована в основному на отримання студентами теоретичних знань, засвоєння спеціальних умінь та оволодіння техніками. Однак специфіка професії психолога, її спрямованість передусім надання психологічної допомоги іншим передбачає те, що основним у його роботі, окрім тестів і методик, має виступати його власна особистість: самооцінка, цінності, образ себе та навколишнього тощо. Тому невід’ємною структурою у процесі навчання майбутнього практичного психолога повинно бути формування та вдосконалення його особистісних якостей.
Особистісний розвиток студента, формування його готовності до майбутньої професійної діяльності є важливими чинниками в оптимізації навчального процесу у вищих закладах освіти на сучасному етапі розвитку суспільства.
Інтенсифікація професійної діяльності і підвищення значимості особистісного компоненту в процесі професійного становлення передбачає необхідність вивчення механізмів і умов підготовки фахівця високого рівня, особливо коли передбачається певна стадія втручання в життя іншої людини, особливий тип взаємин.
Професія психолога вимагає від свого представника, насамперед, здійснення відповідної роботи з формування комунікативних умінь, навичок встановлення контактів, здатності до самоаналізу, рефлексії та саморозвитку, навичок емоційної і поведінкової саморегуляції, а також уміння усвідомлювати свої особистісні та екзистенційні проблеми, власні комплекси і механізми захисту [2; 4; 83; 107; 103; 370].
На жаль, ряд проблем особистісного розвитку і професійного становлення майбутніх практичних психологів залишається маловивченим. Зокрема, недостатньо досліджені: особливості процесу формування адекватного образу майбутньої професії і уявлень про цілі, задачі і труднощі професійної діяльності; співвідношення особистісного і професійного розвитку в ході навчання у вузі; професійно важливі якості психолога; динаміка особистісних змін на різних курсах навчання.
Початок навчання у вищій школі є для студента ситуацією незнайомою і, з огляду на соціально-психологічний її аспект, потенційно загрозливою. Це зумовлено недостатньою орієнтацією вчорашнього школяра в соціально-психологічному просторі нової для нього навчальної організації. Проблема полягає не тільки в тому, щоб сприйняти і зрозуміти існуюче середовище, а й прийняти його на емоційно-особистісному рівні, знайти в ньому новий особистісний смисл.
Особистісно-професійний компонент готовності до консультативної роботи у більшості майбутніх практичних психологів не досягає того рівня розвитку, який забезпечує успішне становлення особистості професіонала у майбутньому. У зв`язку з цим постає питання про створення умов для її оптимізації, формування позитивних її характеристик. Для реалізації цього завдання найбільш доцільним є особистісно-акмеологічний підхід, основну цінність якого становить особистість.
Тому метою створення програми і методики формування готовності психолога стало створення й апробація концептуальної моделі формування компонентів особистісно-акмеологічної готовності особистості майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками, перш за все через активізацію процесів самопізнання, самоаналізу, особистісного саморозвитку, формування навичок емоційної та поведінкової саморегуляції, комунікативних та організаторських схильностей, особистісної зрілості взагалі.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
Організація роботи щодо підвищення рівня готовності особистості майбутніх практичних психологів до консультативної взаємодії неможлива без систематичного і цілеспрямованого навчання студентів уміннь і навичок самодослідження, що є умовою саморозгортання і саморозвитку особистості. Як показує практика, у сучасному вузі така цілеспрямована робота в цьому напрямку практично відсутня.
Тому суттєвим моментом в організації навчально-виховного процесу підготовки майбутніх практичних психологів є активізація самопізнання студентів, усвідомлення реальності життєвих планів, самоорганізації, самоуправління, що сприятиме їх самовдосконаленню, самоактуалізації особистості, гармонізації їх «Я-концепції» (Ж.П.Вірна, Ю.Г.Долінська, В.Г.Панок та ін.).
Формування готовності студентів-психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю, схильною до правопорушень, у процесі професійної підготовки буде більш ефективним, якщо:
- виявити компоненти структури і змісту консультативної роботи зі старшокласниками, схильними до правопорушень, які синтезують властивості конструктивної діяльності шкільного психолога-практика;
- забезпечити взаємозв’язок формування особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів готовності до консультативної діяльності з учнівською молоддю, кожен з яких представляє єдність емоційно-образного, світоглядного і гуманістичного змісту, й опиратися на комплекс особистісно-професійних утворень при оцінці готовності до консультативної роботи зі старшокласниками;
- використовувати спеціальний, особистісно-акмеологічної орієнтації комплекс соціально-психологічних тренінгів в якості засобу навчання, дякуючи яким: студент включається в проектування, здійснення, оцінювання своєї взаємодії з «іншими», що перетворює процес підготовки в процес вирішення творчо-психоконсультативних завдань і сприяють формуванню необхідних особистісно-професійних знань і здібностей; зміст діяльності поєднується з колективною її формою, але в той же час забезпечується особистісно-акмеологічний підхід до кожного студента. Спеціально організоване навчання повинно сприяти підвищенню рівня готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи.