Панок В.Г. Психоконсультативні стратегії діяльності практичного психолога системи освіти: навч.-метод. посібник / В.Г.Панок, Я.В.Чаплак, Д.Д.Романовська; за наук. редакцією В.Г.Панка. – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. – 232с.

Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Міністерства освіти і науки України

(№1.4/18-2412 від 15.06.10)

У навчально-методичному посібнику розглядаються основні психоконсультативні стратегії діяльності психолога-практика в системі освіти України. Висвітлюються теоретико-методологічні та прикладні проблеми психологічного консультування.

Для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальностями "Психологія", "Практична психологія", а також для практичних психологів, соціальних педагогів, слухачів системи перепідготовки та вдосконалення психолого-педагогічних кадрів.

УДК 159.9-051:174

Підрозділ з навчально-методичного посібника

ВИДИ НАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

За змістом проблем клієнта можливе виділення соматичної (біологічний рівень), соціальної і особистісної (чи духовної) психологічної допомоги. Тут слід зазначити, звичайно, що реальна проблема частіш за все є комбінованою чи, простіше кажучи, вузлом тісно переплетених проблем різної природи [183]. Наприклад, депресія у людини може бути викликана одночасно діючими факторами: хворобою, психологічним стресом і соціальною незахищеністю. Але практикуючий психолог може визначити необхідну форму допомоги і конкретні методи терапевтичного впливу на патогенну ситуацію тільки тоді, коли диференціює ці фактори [173; 209].

У вищезазначеній типології особливе місце посідає психологічна допомога – її методи в тій чи іншій мірі можуть застосовуватись у всіх терапевтичних ситуаціях. Психіка, як відомо, є інструментом орієнтації живої істоти у середовищі проживання. Людина потребує гуманітарної терапії, коли втрачає орієнтацію у своєму життєвому світі, коли, за словами В. Франкла, індивідуальний досвід говорить людині „ні”. Тому будь-який дистрес супроводжується психічним дистресом, а вихід з будь-якого складного становища так чи інакше пов’язаний з психологічною реадаптацією [12].

Якщо ж розглянути всі варіанти розподілу відповідальності між спеціалістом психологічної допомоги і клієнтом їх «робочого альянсу», то можна виділити наддирективну, директивну, слабо директивну і недирективну психологічну допомогу [209].

У випадках наддирективної психологічної допомоги ініціативу і відповідальність повністю бере на себе психолог-практик. Від реципієнта не очікують сприяння, а в деяких випадках навіть і згоди (дії рятувальних груп, реанімація після спроб самогубства тощо).

Директивна допомога грунтується на повній довірі клієнта і його добровільному та беззаперечному підпорядкуванні практикуючому психологу [209]. До директивних належать деякі „жорсткі” методи сугестивної, біхевіористської і психодинамічної терапії [146].

Слабко директивна психологічна допомога реалізується в ситуаціях, коли спеціаліст пропонує клієнтові кілька можливих шляхів виходу із становища, що склалося, обговорює з ним їх переваги і вади і допомагає обрати найприйнятніше рішення. До слабко директивних належить більшість методів, якими користуються практичні соціальні психологи і консалтингові фірми, що працюють у сфері бізнесу [181; 209].

Недирективна психологічна допомога включає в себе всі види матеріальної, психологічної, соціальної і духовної підтримки клієнта, а також багато засобів його захисту. Вона обіймає широкий спектр проблем – від допомоги голодуючим до духовної допомоги людині, яка втратила сенс життя [72]. Слід все ж підкреслити особливу значущість недирективної особистісної підтримки, коли практикуючий психолог, спираючись на резервні можливості людини, допомагає їй психологічно і філософськи піднятися над ситуацією і самій побачити вихід з лабіринту життєвих проблем. Існують терапевтичні ситуації, в яких ефективні тільки недирективні методи, але не існує ситуацій, коли підтримка клієнта, хоча б тільки моральна, була б зайвою чи шкідливою [181; 209].

Сферою діяльності спеціаліста психологічної служби щодо надання психологічної допомоги являється широке коло проблем, в яких відображаються особливості психічного життя людини. Вони спрямовані для сприяння людині й суспільству у вирішенні широкого кола проблем, що породжуються душевним життям людини в соціумі. Розуміння проблематики психологічної  допомоги пов’язане з розумінням психіки як такого простору (рівні, способи) людського буття, багатогранність якого і визначає сукупність проблем у діяльності відповідного спеціаліста, а саме: міжособистісні стосунки, емоційні внутрішньо особистісні (як глибинні, так і ситуативні) конфлікти і переживання, проблеми соціалізації (вибір професії, створення сім’ї), проблеми персоналізації (вікові й екзистенційні), тобто, весь спектр емоційно-смислового життя людини як суспільної істоти, яка наділена психікою [39; 209].

За визначенням М.Тутушкіної, психологічна допомога включає в себе психодіагностику, корекцію розвитку, психотерапію, різноманітні тренінги, профілактику деструктивної поведінки, профорієнтацію і так далі [181].

На думку О.Корабліної: «У поняття «психологічна допомога» можуть бути включені психолого-профілактична і просвітницька робота, психологічне консультування, психокорекція і психотерапія. Види і форми її різноманітні й залежать від багатьох причин, таких як цілі, завдання, актуальні запити, теоретичні спрямування, методичні можливості. У певних випадках, коли професійна й особистісна підтримка необхідна самим спеціалістам, які надають психологічну допомогу людям (психологам, психотерапевтам, учителям, вихователям, медичним і соціальним працівникам), вона являє собою супервізію,  індивідуальну чи групову психотерапію. Таким чином, психологічна допомога як професійна діяльність включає в себе, такі її види, як психологічне консультування, психокорекція, психотерапія і психопрофілактика. Досить складно провести чіткі границі між ними. Якщо виходити з етимології цих слів, то стають зрозумілими деякі відмінності» [116,с.12].

Г.Абрамова виділяє основні види психологічної допомоги: психологічна діагностика, психологічна корекція, психологічне консультування, психологічна терапія [3]. Таким чином, психологічна допомога може включати в себе: психодіагностику (повідомлення клієнту об’єктивної психологічної інформації, відповідальність за достовірність і форму повідомлення несе психолог), психологічну корекцію (організований вплив на клієнта з метою змін показників його активності та відповідності з віковою нормою психічного розвитку; розробляється індивідуальна програма), психологічне консультування (допомога для психічно нормальних людей у досягненні ними цілей особистісного розвитку) і психотерапію (активний вплив терапевта на особистість клієнта з метою відновлення чи реконструкції психічної реальності особистості).

Психодіагностика спрямована на всебічний аналіз особистості з метоювирішення практичних завдань виявлення і подолання недоліків у її розвитку, підвищення рівня навчальної або професійної діяльності, забезпечення гармонійного піднесення здібностей та моральних якостей. Цей вид надання психологічної допомоги забезпечує збирання інформації про особливості людської психіки [183]. Сучасна психологічна діагностика визначається як психологічна дисципліна, яка розробляє методи виявлення та вивчення індивідуально-психологічних, індивідуально-фізіологічних властивостей особистості. Вона є галуззю також психологічної практики, що охоплює роботу психолога з виявлення різноманітних якостей, психічних і психофізіологічних властивостей та рис особистості [71; 211]. Таким чином, психодіагностика – це надання психологічної допомоги клієнтові шляхом повідомлення йому об’єктивної психологічної інформації [183].

Наступним видом психологічної допомоги є психологічна корекція. Це організований вплив на клієнта з метою зміни показників його активності відповідно до вікових норм психічного здоров’я. Психокорекція – здійснення психологічних заходів для усунення відхилень в психофізичному ті індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки [173], формування адекватної соціально-корисної життєвої перспективи.

В основу найзагальнішого визначення психологічного консультування покладено його розуміння як виду психологічної допомоги здоровим людям у ситуаціях життєвого ускладнення» [173]. Тобто, консультування розглядається як відношення і як процес, спрямований допомагати особистості здійснювати вибір та розв’язувати проблеми. А такий вид психологічної допомоги, як психотерапія «передбачає активний вплив психотерапевта на особистість клієнта, який має на меті реконструкцію його особистості [183].

Слово «психотерапія» складається із двох грецьких слів: «psyche» - душа і «therapeia» - лікування. Таким чином, якщо терапія – це лікування душі, то виникає питання про «норму і патології», а також про те, що таке душа і які методи її лікування. Вперше термін «психотерапія» був уведений Тьюком (Тике) в опублікованій в 1872 році книзі «Ілюстрація впливу розуму на тіло» (один із розділів цієї книги називався «Психотерапія»). Більш широко термін «психотерапія» стали використовувати у зв’язку з розвитком техніки гіпнозу в 90-х роках ХІХ століття.  Чітко визначити різницю між консультуванням і терапією нелегко тому, що вони існують і можуть бути найкращим чином проаналізовані за допомогою розгляду їх напрямків діяльності як точок, які знаходяться в єдиному континуумі [123].

Е. Лютова-Робертс описує існуючі види психологічної допомоги у Англії: психологічне консультування без застосування counseling (бесіда за результатами діагностики або інформування за спеціальними питаннями, наприклад, вибір професії, вибір типу школи) – проводить психолог, який може давати рекомендації, професійні поради, інформувати клієнта, пропонувати на вибір клієнтові готові варіанти рішень; психологічне консультування у вигляді counseling – проводить консультант, який дає можливість клієнтові протягом сесії самому розібратися у своїй проблемі, знайти вихід із складної ситуації і, якщо потрібно, прийняти власне рішення; психотерапію – проводить психотерапевт (має справу із складнішими та глибшими особистісними проблемами. Ситуація вимагає тривалішої допомоги та віртуознішого використання знань та умінь фахівцем). Е.Лютова-Робертс зосереджує увагу на тому, що психологічне консультування – counseling та психотерапія використовують одні і ті ж теорії, етичні принципи, техніки тощо [151; 213].

Виходячи з кількості клієнтів, які присутні на сесії практичного психолога, виділяють наступні види надання психологічної допомоги [3; 38; 39; 146; 209]:

1. Індивідуальна психологічна допомога – здійснюється спеціалістом, психологом чи психотерапевтом, у вигляді індивідуальної бесіди, консультації, психотерапевтичного сеансу. Найбільш розповсюдженою формою є психологічне консультування. Звертання до відповідного спеціаліста не є ознакою психічного захворювання, хоча, на жаль, така думка все ще зустрічається. Кількість зустрічей, їх тривалість та інші організаційні моменти такої допомоги обумовлюються завчасно і визначаються у вигляді контракту між клієнтом і спеціалістом психологічної допомоги із врахуванням запиту клієнта, можливостей і об’єктивних умов у кожному конкретному випадку [116,с.15].

2. Групова психологічна допомога –полягає в участі у групових тренінгових процедурах. В останні роки різні форми групової психологічної роботи стали досить популярними внаслідок ефективності й більшої економічності у порівнянні з індивідуальною роботою. Однак, не слід думати, що остання має менше значення: користь психологічної підтримки може бути оцінена тільки виходячи з конкретної ситуації [209].

Окремим ефективним видом психологічної допомоги можна назвати самодопомогу.

Самостійна психологічна допомога– це турбота людини про себе і про свій особистісний ріст [181]. Вона проявляється в розвитку самопізнання, тобто у відображенні себе у своїй свідомості, в знаннях про себе, переживанні своєї індивідуальної неповторності. В психологічному контексті самосвідомість виступає насамперед як відношення до свого "Я", яке формується через усвідомлення своїх бажань, думок, почуттів і дій [182]. Людина в процесі самоусвідомлення починає краще розуміти і сприймати себе, що є необхідною умовою саморозвитку. Терплячість відкриває можливість гнучкого осмислення як минулого, так і нового досвіду, використання його для побудови планів на майбутнє і самостійної допомоги в кожний конкретний момент власного життя [135].

Рівень сформованості самосвідомості визначається потребою особистості у самовираженні й самоактуалізації, силою її прагнення до знаходження свого покликання, а також здатністю взяти на себе відповідальність за своє життя. Самоусвідомлення проявляється й розвивається в самопізнанні (самоспостереження і самоаналіз), самооцінці (емоційно-ціннісне відношення до себе) й саморегуляції.

Опосередкована психологічна допомога здійснюється під впливом мистецтва (література, образотворче мистецтво, архітектура, музика, театр), природи чи у взаємодії з ними, при виконанні якої-небудь діяльності (професійної, спортивної і так далі), а також у процесі спілкування з різноманітними людьми, які не являються спеціалістами у галузях надання психологічної допомоги (родичами, друзями і так далі). Рівень впливу опосередкованої психологічної допомоги (як і в попередніх випадках) залежить від бажання людини її отримати і від її пошукової активності в цьому плані [116,с.16].

Спеціальні форми психологічної допомоги включають у себе арттерапію, тілесно-орієнтовану терапію, танцювальну терапію, казко терапію, терапію через роботу із сновидіннями і з використанням медитаційних технік і так далі. Кожна із цих форм допомоги має свою специфіку [116,с.16].