МАТЕРІАЛИ СЕМІНАРУ

Учасники: О.С. Пашкова, Т.В. Пасько, І.В. Демчучена, С.Ю. Ібрагімова, А.З.Телегей 

 План

1. Роль співпраці тренера та психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів

2. Роль співпраці тренера з футболу та психолога у формуванні згуртованості, спрямованої на результат

3. Формування емоційної стабільності як засіб профілактики негативного впливу стресових факторів спортивної діяльності на фізичну та емоційну сфери спортсменів

 

 

 

О.С. Пашкова, Т.В. Пасько, І.В. Демчучена, С.Ю. Ібрагімова.

Роль співпраці тренера та психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів

Стаття висвітлює важливість співпраці тренера та психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів. Особлива увага приділяється основним факторам, що визначають розвиток та формування емоційної стабільності, а також, можливостям тренера та психолога у її формуванні.

Ключові слова: фізична, тактична, психологічна підготовка спортсменів; емоційна стабільність.

O.S. Pashkova, T.V.  Pas’ko, I.V. Demchuchena, S.U. Ibragimova. Significance coach and psychologist cooperation in the emotional stability.

Our article highlights the problem of cooperation of the coach and psychologist in the formation of the sportsman’s emotional stability. Particular attention is paid to the main factors of development of emotional stability and to the potentity of coach and psychologist on its formation.

Main definitions: physical, tactical,psychological preparation of sportsman,emotional stability.

 

Актуальність проблеми

Сучасний етап розвитку науки про спорт відображає потребу в реалізації психологічних знань на практиці.

Спортивна команда є окремим видом малої групи, основною специфічністю якої є об’єднаність загальними спортивними цілями, які реалізуються під керівництвом тренера, спрямовані на досягнення високих індивідуальних та групових результатів, регламентованих віком, статтю та правилами виду спорту та змагань. Певні особливості спортивної діяльності, зокрема, її спрямованість на результат, обмеженість правилами змагань, режимом, якого вимагають навчально-тренувальний та змагальний процеси, певна «екстремальність» спортивної діяльності, спричинена надмірними навантаженнями, необхідністю постійно адаптуватись до нових умов, суперників, виїздів на змагання тощо, - вимагають від тренерів тісної співпраці зі спортивними психологами з формування як емоційної стійкості спортсменів, так і стресостійкості, психічної надійності, навичок психологічного відновлення, а також формування та розвитку навичок керування емоційними станами.

Виходячи з цього, наша стаття присвячена можливостям спільних дій тренера та психолога у розвитку емоційної стійкості спортсменів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

         Дослідженню даного питання присвячений цілий ряд наукових робіт І.П. Павлова, Б.М. Теплова, В.С. Мерліна, Н.Д. Небиліцина, Е.П. Ільїна [5; С. 117 – 137]. Проте в цих роботах, в основному, увага зосереджена лише на схильності до того чи іншого виду спорту, здібності до нього.

М.С. Полішкіс, О.В. Дашкєвич, І.А. Клєсов визначали індивідуальні особливості, що забезпечують ефективність і надійність виступів футболістів у змаганнях, зокрема, тип темпераменту, рівень розвитку здатності до саморегуляції, змагальну мотивацію, саморегуляцію, самоконтроль,  емоційну стійкість, проте не пропонують певних технік та методик, що могли б застосовуватись на практиці [8].

         В літературі, особливо 70-80х рр. ХХ ст., подані конкретні прийоми впливу на емоційний стан спортсменів, але вони або вимагають зовнішнього впливу (гіпноз, навіювання), що не дозволяє спортсменам керувати собою самостійно; або, подані у вигляді окремих вправ, що не передбачені для систематичних занять з розвитку навичок саморегуляції [3; 4; 5; 9].

Мета: аналіз можливостей співпраці тренера та психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів.

Задачі: 1) висвітлити можливості тренера та спортивного психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів; 2) окреслити можливі шляхи співпраці тренера та психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів.

Виклад основного матеріалу. Кожен вид спорту має свою специфіку, здійснюючи певний вплив на функціональні особливості організму. Він є і могутнім засобом зміцнення здоров’я, підвищення працездатності, і засобом росту спортивної майстерності молоді. Повноцінна підготовка спортсменів можлива лише при поєднанні фізичної, технічної, тактичної, а також психологічної підготовки [1; 2; 6; 10].

Фізична підготовка спортсмена дозволяє виробляти складні і різноманітні рухові навички, удосконалювати умовно-рефлекторні зв’язки між корою головного мозку, руховим апаратом і внутрішніми органами; покращується координація, прискорюється реакція, підвищується загальний рівень фізичної підготовленості, опірності організму і адаптаційних можливостей, технічної і тактичної майстерності спортсменів. Це дає можливість переносити під час змагань велике навантаження, швидко і правильно реагувати на зміну умов [1; 2; 6; 10].

Техніка реалізується у здатності швидко, якісно і чітко виконувати дії, передбачені видом спорту, у їх автоматичності. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і точно, він починає витрачати зайві зусилля, що є серйозною перешкодою для досягнення перемоги. Від того, наскільки уміло володіє спортсмен усією різноманітністю технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій [10; С. 20 – 47].

Проте, при однаковому рівні розвитку фізичної, технічної і тактичної підготовки перевага буде на боці того спортсмена, у якого краща психологічна підготовка [7; С. 327 – 464, 559 – 615].

Психологічна підготовка юних спортсменів – важливий компонент тренувального процесу. Її особливості визначаються характером спортивної діяльності, правилами, напруженістю змагальної боротьби. Психологічна підготовка здійснюється в нерозривній єдності з удосконаленням техніко-тактичної майстерності і розвитком фізичних якостей. Саме тому під час підготовки спортсменів важлива тісна співпраця тренера і спортивного психолога.

Психологічна підготовка може розв’язувати наступні завдання: розвиток і формування стійкості психіки в змагальних та тренувальних умовах, формування спеціалізованих сприйнять, уміння швидко і правильно орієнтуватися в мінливій ситуації; розвиток пам’яті та уяви, тактичного мислення, здатності швидко і правильно оцінювати змагальні епізоди, приймати ефективні рішення і контролювати свої дії [11].

Проте, в нашій статті ми хотіли б особливу увагу приділити такому напрямку психологічної підготовки спортсменів, як формування та розвиток емоційної стабільності, яка є передумовою психічної надійності спортсменів.

Психічна надійність – властивість особистості, що дозволяє спортсмену стабільно та ефективно виступати на змаганнях впродовж певного часу.

Емоційна (психологічна) стабільність – властивість особистості, яка дозволяє спортсмену зберігати здатність до саморегуляції, самокерування в екстремальних умовах (змагальних, тренувальних) і є основною передумовою формування психічної надійності.

На формування емоційної стабільності впливає багато факторів, від особливостей нервової системи до якості змагального та життєвого досвіду [1; с. 36-41; 2; с. 6, 22, 70-71]. У Таблиці 1 ми представили можливості систематичного впливу тренера та психолога на створення та підтримку основних факторів, що сприяють формуванню емоційної стабільності [6].

 Таблиця 1.

Можливості тренера та спортивного психолога щодо формування факторів емоційної стабільності

Фактори формування емоційної стабільності	МОЖЛИВОСТІ ТРЕНЕРА у створені та підтримці факторівформування емоційної табільності	МОЖЛИВОСТІ ПСИХОЛОГА у створені та підтримці факторів формування емоційної стабільності
Мотивація спортсмена до занять видом спорту взагалі, до спортивного зростання, змагальної боротьби та перемоги; інтересу до спортивної діяльності.	Постійно знаходиться поряд зі спортсменом, бачить найменші зміни у ставленні до спортивної діяльності. Тому його роль в забезпеченні розвитку мотивації полягає, в першу чергу, в пошуку тих мотивів, які можуть стати стимулом до спортивного зростання для кожного конкретного спортсмена; а також в наявності в самого тренера потужної мотивації та стійкого інтересу як до своєї роботи, так і до спортивного зростання вихованців.	Може розширювати уявлення спортсменів, батьків та тренерів про можливі мотиви занять спортом та про його значення для людини; вивчати переважні мотиви до занять спортом, допомагати тренеру у підборі адекватних стимулів для кожного спортсмена; за потреби проводити мотиваційні тренінги для спортсменів та роботу з профілактики емоційного вигорання тренерів.
Знання спортсменами особливостей свого організму, його реагування на різні особливості тренувального та змагального процесів.	Завданням може бути допомога спортсменам в розумінні того, що відбувається з їх організмом під час тренувань та змагань, в усвідомленні найменших фізичних та емоційних змін та їх впливу на якість спортивної діяльності.	Може проводити просвітницьку роботу з батьками та тренерами, що стосується особливостей прояву стресу та його впливу на організм; індивідуально чи у формі тренінгової роботи допомагати спортсменам у розумінні своїх емоційних станів та їх впливу на якість спортивної діяльності
А) Значущість мети виступу на змаганнях та спортивної мети для кожного спортсмена. Б) Достатній розвиток навичок прийняття рішень, особливо, в нестандартних ситуаціях; вміння ефективно формулювати цілі та їх досягати.	Основне завдання в цьому напрямку – намагатись формулювати цілі тренувальної та змагальної – діяльності спільно зі спортсменами, чітко розуміти свої цілі, знати цілі спортсменів; слідкувати за співвідношенням можливостей спортсменів та поставленою метою; під час тренувального процесу намагатись створювати певні нестандартні, несподівані ситуації, імітувати умови, наближені до змагальних тощо	Може проводити тренінгові роботу – як зі спортсменами, так і з тренерами – з формування навичок формулювання та досягнення цілей; з розвитку навичок прийняття рішень; а також, за потреби, працювати зі спортсменами індивідуально, з метою визначення та корекції того, що заважає реалізувати цілі.
Можливості розуміння та прийняття ситуації невизначеності, вміння швидко звикати до нових умов (незручні чи невідомі суперники; різні міста, зали, тренери; нестандартні ситуації тощо).	Для розвитку цих навичок варто вже під час тренувального процесу намагатись створювати певні нестандартні, несподівані ситуації (вправи, ігри); пояснювати мету цих змодельованих ситуацій, звертати увагу спортсменів на особливості адаптації до цих ситуацій; імітувати умови, наближені до змагальних (болільники тощо); а також, підтримувати спортсменів.	Може, вже на етапі початкової підготовки, вивчати адаптивність спортсменів до нових умов та інші аспекти успішної адаптації, з метою подальшої корекційної роботи; проводити тренінги та індивідуальну корекційну роботу з тренерами та спортсменами з розвитку стійкості до стресорів; для спортсменів – зі зниження тривожності тощо.
Сприятливий психологічний клімат в команді, постійне відчуття підтримки тренером та іншими спортсменами; вміння ефективно розв’язувати конфліктні ситуації.	Завдання полягають у допомозі спортсменам усвідомлювати появу конфліктів та ефективно розв’язувати конфліктні ситуації.	Може вивчати клімат в спортивних командах. Надавати тренеру інформацію про особливості та динаміку групових процесів; проводити тренінги згуртованості, які б обов’язково включали заняття з розвитку навичок розв’язання конфліктних ситуацій; допомагати тренеру у вирішенні конфліктів
Адекватно висока самооцінка спортсменів, постійне відчуття значущості себе та свого, хоча б мінімального внеску в досягнення команди.	Важливо намагатись підтримувати кожного спортсмена, надавати їм ефективний зворотній зв'язок, хвалити, давати їм відчути свою цінність, як спортивну, так і особистісну.	Завданням є просвітницька робота з тренерами та батьками, навчальні тренінги, щодо формування навичок надання ефективного зворотнього зв’язку; за допомогою різних форм роботи сприяти формуванню адекватно високої самооцінки спортсменів, тренерів, бітьків.
Володіння навичками саморегуляції, керування емоційними станами, усвідомлення свого емоційного стану в кожен конкретний момент змагального та тренувального процесів. Достатній рівень розвитку навичок концентрації, зібраності, розслаблення, керування, страхом,  напруженням; вміння входити в оптимальний бойовий стан (ОБС).	Спираючись на особистий досвід, може допомагати спортсменам усвідомлювати певні емоційні стани та їх вплив на спортивні результати.	Використовуючи різноманітні методи роботи – у формі індивідуальної та групової – може сприяти усвідомленню емоційних станів, фізичних та тілесних відчуттів; навчати спортсменів конкретним технікам керування емоційними станами, входження в потрібні емоційні та фізичні стани; під час тренувального та змагального процесів проводити корекцію несприятливих емоційних станів спортсменів.

 

Висновки

1. Повноцінна підготовка спортсменів можлива лише при поєднанні фізичної, технічної, тактичної, а також, психологічної підготовки. Удосконалення техніко-тактичної майстерності і розвиток фізичних якостей спортсменів повинно здійснюватись у нерозривній єдності із психологічною підготовкою спортсменів, тому під час підготовки спортсменів особливо важливою є тісна співпраця тренера і спортивного психолога. З огляду на особливості спортивної діяльності, зокрема, її протікання в умовах високого фізичного та психологічного напруження, особливої уваги потребує формування стійкості психіки та емоційній стабільності  в змагальних, тренувальних умовах.
2. Основною передумовою формування психічної надійності (здатності стабільно та ефективно виступати на змаганнях впродовж певного часу) є емоційна стабільність.
3. Емоційна стабільність залежить від багатьох факторів, найбільш важливими з яких є: 1) Мотивація спортсмена до занять видом спорту взагалі, до спортивного зростання, змагальної боротьби та перемоги; інтересу до спортивної діяльності. 2) Знання спортсменами особливостей свого організму, його реагування на різні особливості тренувального та змагального процесів. 3) Значущість спортивної мети та мети виступу на змаганнях для кожного спортсмена. Достатній рівень розвитку навичок прийняття рішень, особливо, в нестандартних ситуаціях; вміння ефективно формулювати цілі та їх досягати. 4) Можливості розуміння та прийняття ситуації невизначеності, вміння швидко звикати до нових умов (незручні чи невідомі суперники; різні міста, зали, тренери; нестандартні ситуації тощо). 5) Володіння навичками саморегуляції, керування емоційними станами; усвідомлення свого емоційного стану в кожен конкретний момент змагального та тренувального процесів. Достатній рівень розвитку уваги; навичок концентрації, зібраності, розслаблення, роботи з болем, страхом, втомою, напруженням; вміння входити в та розуміти свій оптимальний бойовий стан (ОБС). 6) Сприятливий психологічний клімат в команді, постійне відчуття підтримки тренером та іншими спортсменами; вміння ефективно розв’язувати конфліктні ситуації. Постійне відчуття значущості себе та свого, хоча б мінімального внеску в досягнення команди.
4. Тільки у співпраці психолога та тренера можливе забезпечення ефективного створення умов, що сприяють формуванню емоційної стабільності та стресостійкості спортсменів.      

 

 

Література:

1. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека., Изд-во Казанского ун-та, 1987. – 261 с.
2. Алексеев А.В. Себя преодолеть! – 3-е изд., перераб., доп. – М.: Физкультура и спорт, 1985. – 192 с.
3. Вейнберг Р.С.; Гоулд Д. Психологія спорту. – К., 2001. – 334 с.
4. Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. – М.: Академія, 2002. – 288 с.
5. Ильин Е. П. Психология спорта / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2008. – С. 117 – 137.
6. Комісарик М.І., Леко Б.А., Чуйко Г.В. Основи психології спорту. – Чернівці: Рута, 2004. – 400с.
7. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. – К.,2004. – С. 327-464, 559-615.
8. Полишкис М. С., Шашкевич О. В., Клесов И. А. Личностные факторы эффективности и надежности соревновательной деятельности юных футболистов/ http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/ 1998n7/p21-26.htm
9. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. – М.: ФиС, 1983, 112 с.
10. 10.  Фалес Й.Г., Огерчук О.Ф., Колобич О.В., Дулібський А.В. Ігри та ігрові вправи техніко-тактичного характеру в підготовці футболістів // Методичний посібник. – Львів: ВКП ф. ВМС, 1998.  –  112 с.
11. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособ. для институтов высших учебных заведений. – М.: «Академия». – 2000. – 480с.

 

 

О.С. Пашкова, А.З. Телегей (Україна, м. Чернівці)

РОЛЬ СПІВПРАЦІ ТРЕНЕРА З ФУТБОЛУ ТА ПСИХОЛОГА У ФОРМУВАННІ

 Сучасний етап розвитку наук про спорт відображає потребу в реалізації психологічних знань на практиці, у тому числі, при підготовці спортсменів командних видів спорту.

Спортивна команда є окремим видом малої групи, основною специфічністю якої є об’єднаність загальними спортивними цілями, які реалізуються під керівництвом тренера, спрямовані на досягнення високих індивідуальних та групових результатів, регламентованих віком, статтю та правилами гри. Саме тому, наш інтерес до футболу, як командного виду спорту, виходить із його більшої складності, порівняно з індивідуальними видами, яка зумовлена важливістю поєднання індивідуальних особливостей спортсменів для виконання командних завдань. Досягнення групових цілей, поряд із техніко-тактичною підготовкою футболістів, забезпечується і формуванням згуртованості, зокрема, спрямованої на завдання [1].

Виходячи з того, що наша стаття присвячена розвитку згуртованості, спрямованої на завдання, у спортсменів командних видів спорту, зокрема, футболу.

Результати аналізу літератури свідчать про те, що дослідження І.П. Павлова, Б.М. Теплова, В.С. Мерлін, Н.Д. Небиліцина, Е.П. Ільїна [4] вивчають лише схильність до того чи іншого виду спорту та здібності до нього.

М.С. Полішкіс, О.В. Дашкєвич, І.А. Клєсов визначали індивідуальні особливості, що забезпечують ефективність і надійність виступів футболістів у змаганнях, зокрема, тип темпераменту, рівень розвитку здатності до саморегуляції, змагальну мотивацію, саморегуляцію, самоконтроль, емоційну стійкість [8].

Проте, як і раніше мало уваги приділяється командним видам спорту, зокрема, зіграності спортсменів та її психологічному підґрунтю – згуртованості [1; 2; 5; 9].

Таким чином, метою нашої роботи було висвітлення можливостей співпраці тренера та психолога у формуванні згуртованості, спрямованої на результат, футболістів.

До завдань досліджень входило: 1) висвітлення можливостей тренера з футболу у формуванні зіграності спортивної команди; 2) висвітлення можливостей спортивного психолога у формуванні згуртованості, спрямованої на результат, як передумови зіграності спортивних команд, презентація тренінгової програми "Формування та розвиток згуртованості, спрямованої на результат (групові види спорту)"; 3) окреслення можливих шляхів співпраці тренера та психолога у розвитку згуртованості футболістів.

Методи дослідження: соціометрія, тест Джонсона і Джонсона; спостереження.

Кожен вид спорту має свою специфіку, здійснюючи певний вплив на морфолого-функціональні особливості організму. Зокрема, заняття футболом при правильній організації процесу — могутній засіб зміцнення здоров’я, підвищення працездатності і росту спортивної майстерності молоді. Повноцінна підготовка футболістів можлива лише при поєднанні фізичної, технічної, тактичної, а також, психологічної підготовки [10].

Фізична підготовка футболіста обумовлена часто змінюваними ігровими ситуаціями, пов’язаними з різноманітними динамічними індивідуальними і колективними діями. Футболіст виконує переважно динамічну роботу перемінної інтенсивності – веде безупинну боротьбу за м’яч з великою напругою протягом тривалого часу, застосовуючи всілякі рухи. У процесі занять футболом виробляються складні і різноманітні рухові навички, виникають і удосконалюються умовно-рефлекторні зв’язки між корою головного мозку, руховим апаратом і внутрішніми органами, поліпшується координація, прискорюється реакція, підвищується загальний рівень фізичної підготовленості, технічної і тактичної майстерності спортсменів. Це дає можливість футболістам переносити під час гри велике навантаження, швидко і правильно реагувати на зміну обстановки. Гра у футбол сприяє і фізичному загартуванню, підвищенню опірності організму і розширенню адаптаційних можливостей [10].

Техніка гри реалізується в умінні зупиняти м’яч, вести його, передавати один одному, бити по воротах і т.д. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому затрачає зайві зусилля, що є серйозною перешкодою до досягнення перемоги. Від того, наскільки уміло володіє футболіст усією різноманітністю технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій.

Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, групових і командних діях у нападі і захисті. Тактичні завдання, що стоять перед командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником, стану поля, кліматичних умов [11; С. 20 – 47].

Проте, якщо у футболістів однаковий рівень розвитку фізичної, технічної і тактичної підготовки, то перевага буде на боці гравця, у якого краща психологічна підготовка [7; С. 327 – 464, 559 – 615].

Психологічна підготовка юних футболістів – важливий компонент тренувального процесу. Її особливості визначаються характером ігрової діяльності, правилами гри, напруженістю змагальної боротьби. Психологічна підготовка здійснюється в нерозривній єдності з удосконаленням техніко-тактичної майстерності і розвитком фізичних якостей, саме тому під час підготовки спортсменів важлива тісна співпраця тренера і спортивного психолога.

Психологічна підготовка футболістів може розв’язувати наступні завдання: розвиток і формування стійкості психіки в змагальних та тренувальних умовах, формування спеціалізованих сприйнять – почуття часу, м’яча, простору; розвиток спостережливості, уміння швидко і правильно орієнтуватися в мінливій ігровій ситуації; розвиток пам’яті й уяви, що виявляється в здатності запам’ятовувати особливості ігрових дій футболістів, в умінні детально уявити можливі ситуації майбутнього матчу; розвиток тактичного мислення, здатності швидко і правильно оцінювати ігрові епізоди, приймати ефективні рішення і контролювати свої дії [12].

Поряд із зазначеними завданнями, психологічна підготовка може забезпечувати розвиток згуртованості спортивної команди, а саме, згуртованості, спрямованої на результат, що є особливо важливим, з огляду на те, що якісна підготовка футболістів (фізична, технічна, тактична) не можлива без врахування як індивідуальних особливостей спортсменів, так і командних дій.

Згуртованість, спрямована на результат (згуртованість, спрямована на завдання) – ступінь узгодженості дій заради досягнення мети. Високий рівень даного виду згуртованості є передумовою досягнення високих результатів у командних видах спорту та практично не має впливу на результати в індивідуальних видах спорту (Р. Мартенс) [1; 2].

Саме через значення даного виду згуртованості для результативності участі у змаганнях спортсменів саме командних видів спорту, у своїй роботі з футболістами ми намагаємось значну увагу приділяти формуванню та розвитку згуртованості, спрямованої на результат. Що забезпечується лише за умови тісної співпраці тренера та психолога.

Тренер, зі свого боку, забезпечує визначення командної мети; її формулювання для кожного спортсмена з урахуванням індивідуальних фізичних та техніко-тактичних можливостей кожного гравця команди; допомагає спортсменам в усвідомлені свого індивідуального внеску в досягнення командного результату; включає в навчально-тренувальні заняття вправи, що вимагають від спортсменів відчуття один одного, вміння орієнтуватись на дії партнерів по команді, приймати рішення з урахуванням умов ігрової ситуації; допомагає команді ефективно розв’язувати конфліктні ситуації тощо.

Психолог, зі свого боку, може використовувати тренінгову роботу з формування та розвитку згуртованості. У своїй статті ми хочемо представити власну тренінгову програму "Формування та розвиток згуртованості, спрямованої на результат (групові види спорту)", яка була апробована на базі Чернівецької дитячо-юнацької спортивної школи №1 протягом 2009р. у роботі з футболістами та баскетболістами ДЮСШ №1 та допущена до використання (Протокол №8 засідання експертної комісії НМЦППСР ОІППО від 26.10.2009р.) (табл. 1).

Таблиця 1

Навчально-тематичний план "Формування та розвиток згуртованості,

спрямованої на результат (групові види спорту)"

 Всього: 10 годин 

Дана програма дає змогу не лише розвинути згуртованість, спрямовану на результат, яка проявилась у підвищенні соціального статусу учасників команди та задоволеності стосунками в команді (табл. 2), але й навчитись формулювати цілі та досягати їх, ефективно діяти в ситуації стресу та в умовах невизначеності, усвідомлювати власні лідерські якості, які заважають та допомагають в процесі досягнення групової мети, брати на себе відповідальність та брати участь у груповій відповідальності за дії, що показала повторна діагностика, проведена після закінчення роботи за програмою. А також, змінились стилі поведінки спортсменів у конфліктних ситуаціях (табл. 3).

 

 

 

Таблиця 2

Порівняльні результати статусного складу команди до і після використання програми

 Як видно з табл. 2, можна говорити і про те, що після роботи за тренінговою програмою відбулися зміни у статусі спортсменів – збільшилась кількість лідерів, зменшилась кількість неприйнятих та зовсім зникли аутсайдери. Зменшився поділ учасників на малі групи, команда стала більш однорідною, учасники об’єднались навколо лідерів, які взаємодіють між собою, що може свідчити про покращення атмосфери в групі. Крім того, зросла кількість позитивних виборів, що є показником задоволеності стосунками.

Таблиця 3

Порівняльні результати переважаючих стилів поведінки в конфліктних ситуаціях

до і після використання програми

 Табл. 3 відображає зміни, що відбулись в стилях поведінки в конфлікті. Зменшилась кількість таких стилів як втеча і примус; компроміс та згладжування збільшились, а конфронтація лишилась на тому самому рівні.

Крім того, після використання зазначеної програми, зросла зіграність команди, емпатія, відчуття партнерів по команді, швидкість передачі інформації на полі та ефективність дій у ситуаціях невизначеності, при відсутності можливості взаємодіяти з лідером під час змагального процесу.

Висновки. Таким чином, підводячи підсумки, можна говорити про наступне:

1. Повноцінна підготовка футболістів можлива лише при поєднанні фізичної, технічної, тактичної, а також, психологічної підготовки. Удосконалювання техніко-тактичної майстерності і розвиток фізичних якостей спортсменів повинне здійснюватись у нерозривній єдності із психологічною підготовкою спортсменів, тому під час підготовки футболістів особливо важливою є тісна співпраця тренера і спортивного психолога.

2. Фізична, технічна, тактична підготовка футболістів мають бути спрямовані не лише на формування індивідуальних вмінь та психологічних особливостей спортсменів, але й на якісне виконання командних дій та реалізацію командних завдань. Зі свого боку, психологічна підготовка може забезпечувати розвиток згуртованості спортивної команди, а саме, згуртованості, спрямованої на результат.

3. Так, тренер може забезпечувати визначення командної мети; її формулювання для кожного спортсмена з урахуванням індивідуальних можливостей кожного гравця команди; допомагати в усвідомлені індивідуального внеску в досягнення командного результату тощо. Психолог, зі свого боку, може використовувати тренінгову роботу з формування та розвитку згуртованості, а також, індивідуальну та групову роботу по розвитку емпатії спортсменів, що дозволяє відчувати партнерів по команді, формуванню навичок розв’язання конфліктів, ефективного формулювання мети тощо.

4. Використання в роботі власної тренінгової програми "Формування та розвиток згуртованості, спрямованої на результат (групові види спорту)", як показала повторна діагностика, дозволяє не лише розвивати згуртованість, спрямовану на результат, але й допомогти спортсменам у формулюванні цілей та їх досягненні, більш ефективно діяти в ситуації стресу та в умовах невизначеності, брати на себе відповідальність та брати участь у груповій відповідальності за дії тощо. Після використання зазначеної програми, зросла зіграність команди, емпатія, відчуття партнерів по команді, швидкість передачі інформації на полі та ефективність дій у ситуаціях невизначеності, при відсутності можливості взаємодіяти з лідером під час змагального процесу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вейнберг Р.С. Психологія спорту Р.С. Вейнберг, Д. Гоулд. – К., 2001. – 334 с.

2. Гогунов Е.Н. Психология физического воспитания и спорта / Е.Н. Гогунов, Б.И.Мартьянов. – М.: Академія, 2002. – 288 с.

3. Ильин Е.П. Психология спорта / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2008. – С. 117 – 137.

4. Ильин Е.П. Психология спорта / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2008. – С. 117 – 137.

5. Коломейцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде / Ю.А. Коломейцев. – М.: ФиС, 1984. – 128 с.

6. Личностные факторы эффективности и надежности соревновательной деятельности юных футболистов [Электронный ресурс] / М.С. Полишкис, О.В. Шашкевич, И.А. Клесов. – Режим доступу : http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/1998n7/p21-26.htm

7. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / В.Н. Платонов. – К., 2004. – С. 327-464, 559-615.

8. Полишкис М.С., Шашкевич О.В., Клесов И.А. Личностные факторы эффективности и надежности соревновательной деятельности юных футболистов/ http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/ 1998n7/p21-26.htm.

9. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат / А.В. Родионов. – М.: ФиС, 1983, 112 с.

10.  Урок футболу: методика і організація шкільного футболу/ http://main.ffu.org.ua

11.  Фалес Й.Г. Ігри та ігрові вправи техніко-тактичного характеру в підготовці футболістів // Методичний посібник / Й.Г. Фалес, О.Ф. Огерчук, О.В. Колобич, А.В. Дулібський. – Львів: ВКП ф. ВМС, 1998. – 112 с.

12.  Холодов Ж.К. Теория и методика физического воспитания и спорта: учеб. пособ. для институтов высших учебных заведений / Ж.К. Холодов, В.С. Кузнецов. – М.: "Академия". – 2000. – 480 с.

 

РЕЗЮМЕ

Стаття висвітлює важливість співпраці тренера та спортивного психолога у формуванні зіграності команди та групової згуртованості. Особлива увага приділяється формуванню згуртованості, спрямованої на результат, спортивних команд, зокрема футболу. Пропонується тематичний план тренінгової програми "Формування та розвиток згуртованості, спрямованої на результат (групові види спорту)" та результати діагностики до та після її використання.

 Ключові слова:психологічна підготовка футболістів; згуртованість; згуртованість, спрямована на результат. 

О.С. Пашкова, А.З. Телегей

РОЛЬ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ТРЕНЕРА ПО ФУТБОЛУ И ПСИХОЛОГА В ФОРМИРОВАНИИ СПЛОЧЕННОСТИ, НАПРАВЛЕННОЙ НА РЕЗУЛЬТАТ

 РЕЗЮМЕ

Статья отображает важность взаимодействия тренера и спортивного психолога в формировании сыгранности команды и групповой сплоченности. Особое внимание уделяется формированию сплоченности, направленной на результат, спортивных команд, в частности, футбола. Предлагается тематический план тренинговой программы "Формирование и развитие сплоченности, направленной на результат (групповые виды спорта)" и результаты диагностики до и после ее использования.

 Ключевые слова:психологическая подготовка футболистов; сплоченность; сплоченность, направленная на результат. 

O.S. Pashkova, A.Z. Telegey

THE ROLE OF COOPERATION OF A FOOTBALL COACH AND PSYCHOLOGIST IN FORMING GROUP UNITY AIMED AT RESULT

SUMMARY

The article highlights the issue of cooperation of the coach and sports psychologist in formation of co-playing of the team and group unity. Particular attention is paid to formation of solidarity oriented at result of sports teams, particularly in football. We present a thematic plan of the training program ‘Formation and development of solidarity oriented at the result (for group sports)” and diagnosing results obtained before and after its using.

Keywords: psychological preparation of footballers, group unity, group unity oriented at result.

 

 

Роль співпраці тренера з футболу та психолога у формуванні згуртованості, спрямованої на результат / О. С. Пашкова, А. З. Телегей // Наука і освіта : наук.-практ. журн. Півд. наук. Центру АПН України. - 2010. - № 6. - С. 137-140. - Бібліогр.: 12 назв.

 

 

 

 

О.С. Пашкова, Т.В. Пасько, І.В. Демчучена

УДК 159.9:796.01                                      

Формування емоційної стабільності як засіб профілактики негативного впливу стресових факторів спортивної діяльності на фізичну та емоційну сфери спортсменів

Стаття висвітлює поняття стресу та його впливу на фізичне та психологічне здоров’я спортсменів. Зображує можливості профілактики негативного впливу стресів на організм спортсменів шляхом формування емоційної стабільності спільними діями тренера та спортивного психолога.

Ключові слова: стрес, дистрес, емоційний стрес, емоційна стабільність.

О.С. Пашкова, Т.В. Пасько, И.В. Демчучена. Формирование эмоциональной стабильности как способ профилактики негативного влияния стрессовых факторов спортивной деятельности на физическую и эмоциональную сферы спортсменов.

Статья раскрывает понятие «стресс» и его влияние на физическое и психологическое здоровье спортсменов. Демонстрирует возможности профилактики негативного влияния стрессов на организм спортсменов через формирование эмоциональной стабильности совместными действиями тренера и спортивного психолога.

Ключові слова: стресс, дистресс, емоциональный стресс, емоциональная стабильность.

O.S. Pashkova, T.V. Pas’ko, I.V. Demchuchena. Formation of emotional stability as the way of prophylaxis negative influence stress factors sports activity on physical and emotional spheres of sportsmen.

Our article highlights the problem of cooperation of “stress” and its influence on the sportsmen’s physical and psychological health. It depicts possibility of prophylaxis negative influence of stress factors to the health of sportsmen across the formation of the emotional stability as the result of cooperation of the coach and sport psychologist.

Main definitions: stress; distress; emotional stress;emotional stability.

Постановка проблеми та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Спортивна діяльність є специфічним видом діяльності людини, що, крім загальних, характеризується такими властивостями, як: а) спеціально організованою руховою діяльністю; б) стійким інтересом до одного виду спорту; в) відчуттям зростання, удосконалення та розвитку; г) соціальною значущістю діяльності; д) спрямованістю на високі спортивні досягнення [2;3;4;6;7]

Крім того, спортивна діяльність характеризується певною «екстремальністю, спричиненою надмірними, часто граничними, фізичними та психічними навантаженнями, необхідністю постійно адаптуватись до нових умов, суперників, виїздів на змагання тощо.

Зазначенні особливості спортивної діяльності є стресовими для організму спортсмена і потребують профілактики виникнення дистресу – «патологічного» виду стресу, що здійснює негативний вплив на здоров’я, психічну діяльність та поведінку спортсменів, аж до порушення гомеостазу організму та дезорганізації психічної діяльності та поведінки.

Одним із найбільш ефективних напрямків профілактики негативного впливу стресорів на організм спортсменів є, на нашу думку, формування емоційної стабільності, яка дозволяє протистояти дезорганізуючому впливу емоцій, зберігати здатність до саморегуляції в екстремальних (змагальних, тренувальних) умовах [5, С. 5-17; 6, С. 19-34, 109-124]

Виходячи з цього, наша стаття присвячена можливостям формування емоційної стабільності спортсменів спільними зусиллями тренера та спортивного психолога.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

         Дослідженню впливу стресу на організм людини загалом та спортсменів зокрема присвячений цілий ряд наукових робіт Г. Сельє, І.П. Павлова, Б.М. Теплова, В.С. Мерліна, Н.Д. Небиліцина, Е.П. Ільїна [4, С. 117 – 137; С. 117 – 137]. Проте в цих роботах, в основному, увага зосереджена лише на схильності до того чи іншого виду спорту, здібності до нього; або, коли мова йде про стрес, більшість рекомендацій щодо його ефективного подолання носять переважно медико-біологічний характер.

         Стосовно формування емоційної стабільності варто зауважити, що більшість авторів розглядають її як необхідну умову стабільності виступів спортсменів на змаганнях, мало уваги приділяючи її значенню для профілактики, зокрема, виникнення дистресу. Так, М.С. Полішкіс, О.В. Дашкєвич, І.А. Клєсов визначають індивідуальні особливості, що забезпечують ефективність і надійність виступів футболістів у змаганнях, зокрема, тип темпераменту, рівень розвитку здатності до саморегуляції, змагальну мотивацію, саморегуляцію, самоконтроль,  емоційну стійкість, проте не пропонують певних технік та методик, що могли б застосовуватись на практиці [8].

         В літературі, особливо 70-80х рр. ХХ ст., подані конкретні прийоми впливу на емоційний стан спортсменів, але вони або вимагають зовнішнього впливу (гіпноз, навіювання), що не дозволяє спортсменам керувати собою самостійно; або, подані у вигляді окремих вправ, що не передбачені для систематичних занять з розвитку навичок саморегуляції [2; 3; 4; 8].

Мета: аналіз можливостей співпраці тренера та психолога у формуванні стресостійкості та емоційної стабільності спортсменів.

Задачі: 1) висвітлити значення емоційної стабільності для профілактики негативного впливу стресових ситуацій на фізичну та емоційну сфери спортсменів; 2) окреслити можливі шляхи співпраці тренера та спортивного психолога у формуванні емоційної стабільності спортсменів.

Виклад основного матеріалу. Спортивна діяльність як така, що пов’язана із постійним максимальним, а часто і граничним, фізичним і психічним напруженням; постійною необхідністю адаптуватись до нових умов, вже в своїй основі є стресогенною. Тому, робота зі спортсменами потребує додатково і профілактики негативного впливу стресових факторів спортивної діяльності.

Стрес – стан людини, що виникає у відповідь на різноманітні зовнішні та внутрішні сильні впливи (стресори), які потребують перебудови й адаптації на фізичному, психологічному та поведінковому рівнях [9; С. 12-37]

Г. Сельє виділяв два види стресу: еустрес, який є кориснимі сприяє адаптації до нових умов; та дистрес, який на фізичному рівні призводить до психосоматичних захворювань, а на емоційному – до виникнення стану тривоги, внутрішніх конфліктів, емоційних розладів. Крім того до наслідків дистресу відносять втому, перевтому, психоневротичні реакції, гострі стресові розлади та порушення адаптації, зниження працездатності, виникнення агресії та депресивних станів, професійних та особистісних деформації, зниження ефективності соціального функціонування; зростання конфліктності, виникнення апатії, песимізму тощо, які створюють ризик порушення фізичного та психологічного здоров’я [9; С. 24-37].

Варто також пам’ятати про існування стресу, пов’язаного із інтенсивною м’язовою діяльністю організму, який з високою вірогідністю може виникати у спортивній діяльності.

Який вид стресу (еу- чи дистрес) виникне у спортсмена залежить від таких параметрів, як стресостійкість та стресодоступність, домінування одного з яких залежить від стану фізичного та психологічного здоровя, особливостей особистості, стану систем індивідуального захисту, наявності чи відсутності соціальної підтримки. Стресодоступність зростає при нестачі сну, фізичному та емоційному виснаженні, після хвороби, при тривалій дії стресогенів тощо [9, 10].

Суттєвий вплив на діяльність спортсменів здійснює і емоційний стрес, що виникає через індивідуальне оцінювання ситуації, стресогену, ставлення до них, порівняння з попереднім досвідом подолання стресових ситуацій, і може посилювати чи послаблювати дію стресогенів на організм спортсменів.

Ефективність виконання певної діяльності та збереження здоров’я спортсменів значною мірою залежить від «зони стабільності» - розмаху подій, в рамках якого нервова система зберігає здатність до саморегуляції [5; С. 5-17].

На наш погляд, найбільш ефективно розширенню зони стабільності, а отже, і збереженню фізичного та психологічного здоров’я, сприяє формування емоційної стабільності спортсменів. Проте, формування емоційної стабільності під час навчально-тренувального та змагального процесів можливо лише за спільної роботи тренера та спортивного психолога.

Емоційна (психологічна) стабільність – властивість особистості, яка дозволяє спортсмену зберігати здатність до саморегуляції, самокерування в екстремальних умовах (змагальних, тренувальних) і є основною передумовою формування психічної надійності.

         На формування емоційної стабільності впливає багато факторів, від особливостей нервової системи до якості змагального та життєвого досвіду [1, С. 36-41; 6, С. 64-91].

         У Таблиці 1 ми представили можливості систематичного впливу тренера та психолога на створення та підтримку основних факторів [5;6], що сприяють формуванню емоційної стабільності.

 Таблиця 1.

Можливості тренера та спортивного психолога щодо формування факторів емоційної стабільності

Фактори формування емоційної стабільності	МОЖЛИВОСТІ ТРЕНЕРА у створені та підтримці факторів формування  емоційної стабільності	МОЖЛИВОСТІ ПСИХОЛОГА у створені та підтримці факторів формування емоційної стабільності
Мотивація спортсмена до занять видом спорту взагалі, до спортивного зростання, змагальної боротьби та перемоги; інтересу до спортивної діяльності.	Постійно знаходиться поряд зі спортсменом, бачить найменші зміни у ставленні до спортивної діяльності. Тому його роль в забезпеченні розвитку мотивації полягає, в першу чергу, в пошуку тих мотивів, які можуть стати стимулом до спортивного зростання для кожного конкретного спортсмена; а також в наявності в самого тренера потужної мотивації та стійкого інтересу як до своєї роботи, так і до спортивного зростання вихованців.	Може розширювати уявлення спортсменів, батьків та тренерів про можливі мотиви занять спортом та про його значення для людини; вивчати переважні мотиви до занять спортом, допомагати тренеру у підборі адекватних стимулів для кожного спортсмена; за потреби проводити мотиваційні тренінги для спортсменів та роботу з профілактики емоційного вигорання тренерів.
Знання спортсменами особливостей свого організму, його реагування на різні особливості тренувального та змагального процесів.	Завданням може бути допомога спортсменам в розумінні того, що відбувається з їх організмом під час тренувань та змагань, в усвідомленні найменших фізичних та емоційних змін та їх впливу на якість спортивної діяльності.	Може проводити просвітницьку роботу з батьками та тренерами, що стосується особливостей прояву стресу та його впливу на організм; індивідуально чи у формі тренінгової роботи допомагати спортсменам у розумінні своїх емоційних станів та їх впливу на якість спортивної діяльності
А) Значущість мети виступу на змаганнях та спортивної мети для кожного спортсмена. Б) Достатній розвиток навичок прийняття рішень, особливо, в нестандартних ситуаціях; вміння ефективно формулювати цілі та їх досягати.	Основне завдання в цьому напрямку – намагатись формулювати цілі тренувальної та змагальної – діяльності спільно зі спортсменами, чітко розуміти свої цілі, знати цілі спортсменів; слідкувати за співвідношенням можливостей спортсменів та поставленою метою; під час тренувального процесу намагатись створювати певні нестандартні, несподівані ситуації, імітувати умови, наближені до змагальних тощо	Може проводити тренінгові роботу – як зі спортсменами, так і з тренерами – з формування навичок формулювання та досягнення цілей; з розвитку навичок прийняття рішень; а також, за потреби, працювати зі спортсменами індивідуально, з метою визначення та корекції того, що заважає реалізувати цілі.
Можливості розуміння та прийняття ситуації невизначеності, вміння швидко звикати до нових умов (незручні чи невідомі суперники; різні міста, зали, тренери; нестандартні ситуації тощо).	Для розвитку цих навичок варто вже під час тренувального процесу намагатись створювати певні нестандартні, несподівані ситуації (вправи, ігри); пояснювати мету цих змодельованих ситуацій, звертати увагу спортсменів на особливості адаптації до цих ситуацій; імітувати умови, наближені до змагальних (болільники тощо); а також, підтримувати спортсменів.	Може, вже на етапі початкової підготовки, вивчати адаптивність спортсменів до нових умов та інші аспекти успішної адаптації, з метою подальшої корекційної роботи; проводити тренінги та індивідуальну корекційну роботу з тренерами та спортсменами з розвитку стійкості до стресорів; для спортсменів – зі зниження тривожності тощо.
Сприятливий психологічний клімат в команді, постійне відчуття підтримки тренером та іншими спортсменами; вміння ефективно розв’язувати конфліктні ситуації.	Завдання полягають у допомозі спортсменам усвідомлювати появу конфліктів та ефективно розв’язувати конфліктні ситуації.	Може вивчати клімат в спортивних командах. Надавати тренеру інформацію про особливості та динаміку групових процесів; проводити тренінги згуртованості, які б обов’язково включали заняття з розвитку навичок розв’язання конфліктних ситуацій; допомагати тренеру у вирішенні конфліктів
Адекватно висока самооцінка спортсменів, постійне відчуття значущості себе та свого, хоча б мінімального внеску в досягнення команди.	Важливо намагатись підтримувати кожного спортсмена, надавати їм ефективний зворотній зв'язок, хвалити, давати їм відчути свою цінність, як спортивну, так і особистісну.	Завданням є просвітницька робота з тренерами та батьками, навчальні тренінги, щодо формування навичок надання ефективного зворотнього зв’язку; за допомогою різних форм роботи сприяти формуванню адекватно високої самооцінки спортсменів, тренерів, батьків.
Володіння навичками саморегуляції, керування емоційними станами, усвідомлення свого емоційного стану в кожен конкретний момент змагального та тренувального процесів. Достатній рівень розвитку навичок концентрації, зібраності, розслаблення, керування, страхом,  напруженням; вміння входити в оптимальний бойовий стан (ОБС).	Спираючись на особистий досвід, може допомагати спортсменам усвідомлювати певні емоційні стани та їх вплив на спортивні результати.	Використовуючи різноманітні методи роботи – у формі індивідуальної та групової – може сприяти усвідомленню емоційних станів, фізичних та тілесних відчуттів; навчати спортсменів конкретним технікам керування емоційними станами, входження в потрібні емоційні та фізичні стани; під час тренувального та змагального процесів проводити корекцію несприятливих емоційних станів спортсменів.

Висновки

1. Спортивна діяльність як така, що пов’язана із постійним максимальним, а часто і граничним, фізичним і психічним напруженням; постійною необхідністю адаптуватись до нових умов, вже в своїй основі є стресогенною. Тому, робота зі спортсменами потребує додатково і профілактики негативного впливу стресових факторів спортивної діяльності.
2. За наслідками впливу на здоров’я, діяльність та поведінку людини розрізняють два основні види стресу: еустрес, який виконує функцію адаптації організму до нових умов і має нейтральний або позитивний вплив на здоров’я та діяльність спортсмена, та дистрес, який призводить до різноманітних порушень фізичної емоційної поведінкової, когнітивної та діяльнісної сфер людини.
3. Можливість виникнення дистресу з його деструктивним впливом на фізичне та психологічне здоров’я потребує додаткової роботи зі спортсменами з профілактики виникнення негативних наслідків стресових факторів спортивної діяльності.
4. Одним із найбільш ефективних напрямків профілактики негативного впливу стресорів на організм спортсменів є, на нашу думку, формування емоційної стабільності, яка дозволяє протистояти дезорганізуючому впливу емоцій, зберігати здатність до саморегуляції в екстремальних (змагальних, тренувальних) умовах.
5. Емоційна стабільність залежить від багатьох факторів, найбільш важливими з яких є: 1) мотивація спортсмена до занять видом спорту взагалі, до спортивного зростання, змагальної боротьби та перемоги; інтересу до спортивної діяльності. 2) знання спортсменами особливостей свого організму, його реагування на різні особливості тренувального та змагального процесів. 3) значущість спортивної мети та мети виступу на змаганнях для кожного спортсмена, достатній рівень розвитку навичок прийняття рішень, особливо, в нестандартних ситуаціях; вміння ефективно формулювати цілі та їх досягати. 4) можливості розуміння та прийняття ситуації невизначеності, вміння швидко звикати до нових умов (незручні чи невідомі суперники; різні міста, зали, тренери; нестандартні ситуації тощо). 5) володіння навичками саморегуляції, керування емоційними станами; усвідомлення свого емоційного стану в кожен конкретний момент змагального та тренувального процесів; достатній рівень розвитку уваги; навичок концентрації, зібраності, розслаблення, роботи з болем, страхом, втомою, напруженням; вміння входити в та розуміти свій оптимальний бойовий стан (ОБС). 6) сприятливий психологічний клімат в команді, постійне відчуття підтримки тренером та іншими спортсменами; вміння ефективно розв’язувати конфліктні ситуації; постійне відчуття значущості себе та свого, хоча б мінімального внеску в досягнення команди.
6. Тільки у співпраці психолога та тренера можливе забезпечення ефективного створення умов, що сприяють формуванню емоційної стабільності та стресостійкості спортсменів.    

Література:

1.  Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека., Изд-во Казанского ун-та, 1987. – 261 с.
2.  Вейнберг Р.С.; Гоулд Д. Психологія спорту. – К., 2001. – 334 с.
3.  Гогунов Е.Н., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта. – М.: Академія, 2002. – 288 с.
4.  Ильин Е. П. Психология спорта / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2008. – С. 117 – 137.
5.  Комаров К.Э. Психологическая подготовка к действиям в условиях повышенного риска («Стресс-менеджмент»). Учебное пособие для специалистов, занимающихся подготовкой подразделений МО, ФСБ, МВД, МЧС, Минюста России. – М., 2002.
6.  Комісарик М.І., Леко Б.А., Чуйко Г.В. Основи психології спорту. – Чернівці: Рута, 2004. – 400с.
7.  Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. – К.,2004. – С. 327-464, 559-615.
8.  Полишкис М. С., Шашкевич О. В., Клесов И. А. Личностные факторы эффективности и надежности соревновательной деятельности юных футболистов/ http://lib.sportedu.ru/press/tpfk/ 1998n7/p21-26.htm
9. Селье Г. Стресс без дистресса. – М.: Прогресс, 1979. – 123с.

Щербатых Ю.В. Психология стресса. – М.: Эксмо, 2008. – 304с.