Соціально-психологічний вплив СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ НА РІВЕНЬ ЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІЧаплак Я.В., Чаплак М.В., Резнік В.Д.
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ РЕКЛАМНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ НА РІВЕНЬЕКОЛОГІЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ
Постановка проблеми. Сучасні технології розробки та реалізації рекламної кампанії являють собою досить складний соціальний проект, який перенасичений широкомасштабною та різнобарвною гамою технологічного арсеналу соціально-психологічного впливу на особистість. Реклама, в першу чергу, є рушійним важелем маркетингових комунікацій в інформаційному просторі на сьогоднішньому етапі становлення нашого суспільства. Підвищений інтерес до технологій соціально-психологічного впливу, які використовуються в розробці та реалізації реклами викликаний відповідними проблемами нашого сьогодення такими як політична та економічна нестабільність, зміна суспільних цінностей під впливом технологічного прогресу в різних галузях сучасної науки. Основна мета реклами – вплинути на споживача, щоб він придбав той чи інший продукт. Тобто, реклама в своїй основі виступає, в більшості випадків, як економічне явище (крім певних різновидів соціальної реклами). У цьому аспекті її потрібно розуміти як технологію впливу на суб’єкти ринку, на всіх чи вибіркових учасників певних економічних відношень. Більшість рекламно-інформаційних кампаній не задумуються про екологічність методів соціально-психологічного впливу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Соціально-психологічний вплив розкритий у працях таких науковців як В.Богданович, М.Душкіна, Т.Кабаченко, Д.Полс, О.Сидоренко, Д.Тернер, Г.Шиллер та ін. Дослідженню реклами, як засобу соціально-психологічного впливу, присвячені роботи багатьох науковців таких як Є.Доценко, С.Кара-Мурза, С.Зелінський, В.Корольов та ін. Реклама як така подавно перестала бути просто джерелом інформації про товари та послуги. Науковці вважають її одним з найпотужніших засобів впливу на масову свідомість (О.Воат, Д.Ольшанский, А.Цуладзе, Е.Шостром та ін.). Сучасний комплекс технологій соціально-психологічного впливу в рекламно-інформаційному просторі[1] створює лише ілюзію вільного вибору, нав’язуючи цілком певні стереотипи, стандарти та цінності, інколи, дуже «сумнівні» (наприклад, створення штучних потреб і поширення далеко не бездоганних естетичних смаків).
Сучасні дослідження щодо попередження екологічної кризи розкриті в різноманітних напрямках, наприклад, таких як: соціальна екологія (К.Рульє, Л.Мєчніков, В.Пустовойтов, В.Сітаров), екологічна культура, екологія культури (Т.Акімова, Н.Андрєєв, М.Голубець, Ж.Дорст, С.Коженкова, М.Кримський, В.Крисачено, Д.Кулабухов, Д.Ліхачов, Р.Логуа, В.Лучанська, В.Мангасарян, С.Маслєннікова, В.Панов, В.Сєлєдєц та ін.); екологічна психологія, психологія екології (І.Альтман, С.Дерябо, Дж.Голд, К.Крайк, А.Льовочкіна, Ю.Швалб, С.Шмалей та В.Ясвін та ін.). Аналіз впливу інформаційного простору на рівень екології культури, екологічну культуру та екологізацію суспільної свідомості розкритий у багатьох наукових працях (О.Дідков, А.Ільїна, В.Лучанська, А.Льовочкіна, І.Сафронов, І.Хилько та ін.).
Мета статті. Ми поставили собі за мету зробити теоретичний аналіз ролі соціально-психологічного впливу рекламно-інформаційного простору на рівень екологічної культури та визначити стратегічні аспекти оптимізації сучасної екологічної освіти.
Виклад основного теоретичного матеріалу. Виділяючи в екології два розділи: екологію біологічну та екологію культури, академік Д.Ліхачов це переконливо обґрунтовує: «Людина живе не тільки в природному середовищі, але й у середовищі, яке створене культурою її пращурів і нею самою. Збереження культурного середовища – завдання не менш важливе, ніж збереження оточуючого середовища. Якщо природа необхідна людині для її біологічного життя, то культурне середовище є необхідним для її духовного життя…»[10]. Тобто, «…культурна екологія – це витвір архітектури, різноманітних мистецтв, літератури та мови… Викиньте що-небудь із сфери екології культури – і людина залишиться без частини своєї домівки». На думку автора, екологія культури разом з екологією природи складають собою єдине ціле, яке лише умовно розділене з метою зручності вивчення[10]. Потрібно постійно пам’ятати про існування цього єдиного цілого, з метою попередження виникнення «нерозумних» та руйнівних соцільно-психологічних технологій впливу. Сучасна наука досліджує ці питання й за допомогою таких галузей психології як екологічна психологія та психологія культури. Ці дві галузі психології як науки відіграють неабияке значення у вирішенні проблеми щодо попередження екологічної кризи[20].
Сьогодні у філософській, психологічній та педагогічній літературі науковці дослідники констатують еволюційну трансформацію екологічної культури в культуру стійкого розвитку. На думку таких науковців як Р.Лачашвілі та О.Орлової культура стійкого розвитку – це нова якість екологічної культури, яка досягається за допомогою розширення всіх складових екологічної культури[9,с.6]:
- когнітивної (змістової) – за допомогою інтеграції екологічних, економічних і соціальних знань та осмислення цілісного феномену – стійкого розвитку суспільства;
- аксіологічної (ціннісно-смислової) – за допомогою зміщення шкали цінностей в напрямку екологічних цінностей, цінностей еколого-освітнього, еколого-інформаційного, відкритого, громадянського суспільства;
- діяльнісної (практико-орієнтованої, поведінкової) за допомогою інтеграції різноманітних видів екологічної та освітньої діяльності, активне впровадження інформаційних технологій пошуку, зберігання, переробки та узагальнення інформації.
На нашу думку, формування екологічної культури та трансформація її в культуру стійкого розвитку є незворотній процес, але, виникає питання, скільки буде затрачено часу та зусиль для «розкачки» еколого-освітніх програм, щоб вони давали ефективний результат у досягненні своїх мети та завдань. Як зазначає В.Лучанська: «Екологія культури в інформаційному суспільстві є невід'ємною частиною загальнолюдської культури, включає систему соціальних стосунків, моральних цінностей, норм і способів взаємодії суспільства з природним довкіллям; виражається в здатності людей усвідомлено користуватися своїми екологічними знаннями і уміннями в практичній діяльності, передбачає формування духовно-етичних якостей людини;потребує вдосконалення основ екологічної етики. Поняття «екологія культури» виражає не лише охорону пам'ятників культури, що, поза сумнівом, важливо, але і збереження самого буття культури, яке багато в чому залежить від соціально-економічних умов і етичного клімату суспільства»[12]. Тобто, рівень екології суспільства залежить від рівня екологічної свідомості. С.Дерябо, В.Ясвіна розуміють під екологічною свідомістю сукупність уявлень про взаємозв’язки у системі «людина – природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій взаємодії з нею. Екологічна свідомість, на думку психологів-науковців, – це вищий рівень психічного відображення природного, штучного та соціального середовища та свого внутрішнього світу; рефлексія місця та ролі людини в екологічному світі, а також саморегуляція цього відображення [3].
В.Сітаров та В.Пустовойтов розкривають термін «екологічна освіта як органічну та пріоритетну частина всієї системи освіти, що надає їй нової якості, формуючи, при цьому, інше ставлення не тільки до природи, але і до суспільства, до людини (екогуманізм). Екологізація освіти, на думку авторів, означає формування нового світорозуміння та новий підхід до діяльності, заснований на формуванні ноосферно-гуманітарних і екологічних цінностей[18]. Р.Лачашвілі та О.Орлова зосереджують увагу на тому, що екологічна освіта не повинна акцентуватися тільки на навчанні школярів екології як біологічної науки, на думку науковців, це процес формування комплексу знань, умінь, навичок і звичок, які можуть складати основу екологічної культури[9; 15]. Автори виділяють можливі моделі перспективного розвитку екологічної освіти[9,с.7-8]:
- від екологічної освіти – до освіти стійкого розвитку (соціально-економічний аспект). Екологічна освіта та просвіта минулих років створили передумови для системного осмислення екологічних проблем в їх єдності із соціальними та економічними проблемами. Серед ключових понять цього напряму повинні бути поняття, з якими людина стикається повсякчас у різних ситуативних моментах: життя, якість життя, людина, якості людини, здоров’я людини та ін.;
- від екологічної культури – через екологічну просвіту населення (еколого-культурологічний аспект). Екологічна освіта та просвіта – явище полі аспектне та багаторівневе;
- екологічна компетентність – обов’язковий компонент професійної діяльності будь-якого фахівця (управлінський аспект).
На нашу думку, перспективний рівень розвитку може бути ефективним тільки тоді, коли ці три моделі будуть об’єднані в одне ціле. Інакше у процесі буде завжди «просвічуватися» певна фрагментарність. О.Дідков, вказує на те, що екологічна освіта розглядається сьогодні як один з найпотужніших засобів, що може забезпечити зміну ставлення людини та суспільства до навколишнього середовища з руйнівного, споживацького на дбайливе, бережливо-відновлювальне. На думку науковця, завдання екологічної освіти — допомагати формуванню поведінки, сумісної з неруйнуванням середовища існування; розширенню діапазону практичних навичок, необхідних для розробки та виконання ефективних рішень зі збереження довкілля; забезпеченню більш тісного зв’язку між процесами освіти і реальним життям шляхом міждисциплінарного підходу[4].
Ми погоджуємося з тим, що це дієвий засіб, але він не може виступати потужним до тих пір, поки владні, політичні та економічні інститути не будуть слідувати основним завданням щодо формування екологічної суспільної свідомості. Без підтримки та тісної взаємодії з вищезазначеними інстанціями соціальні проекти екологічної освіти можуть бути ефективними тільки у підтримці того рівня екологічної культури, який існує. І тільки в тому випадку, коли буде володіти потужним арсеналом ефективних концептуальних підходів. Тобто, можна ствердно констатувати той факт, що, якщо не змінити на державному рівні вимоги щодо використання методів соціально-психологічного впливу в інформаційно-комунікативному просторі (тобто, забороною маніпулятивних технологій), які, в кінцевому результаті, негативно впливають на становлення суспільства, то ефективність сучасних освітньо-екологічних державних програм «падає» нанівець, особливо, в роботі з підростаючим поколінням. Адже сформована особистість може протиставити соціально-психологічному впливові рекламно-інформаційного простору власні сформовані погляди, смаки, моральні критерії. Тобто, людині допомагає протистояти рекламному навіюванню високий рівень сформованості критичного мислення. Проте, навіть дорослим і освіченим особистостям це протистояння вдається далеко не завжди через масштабну завантаженість інформацією, яку неможливо всю проаналізувати. У таких щільних «щелепах» рекламно-інформаційного маніпулятивного впливу ефективність освітньо-екологічних програм може лише гальмувати деградацію екологічності суспільної свідомості.
В.Лучанська вказує на те, що екологізація суспільної свідомості носить процесуальний характер, в якому виділяє певні стадії (Таблиця 1)[Луч.Пр].
Таблиця 1
Стадії процесуального характеру екологізації суспільної свідомості за В.Лучанською
|
№ |
Стадії |
|
1. |
прояв ставлення людини до природи у формі різних відчуттів (байдужість, заклопотаність,тривога,паніка тощо) |
|
2. |
формування глибокого інтересу до екологічної проблеми (виявлення суті еволюційних зміну біосфері, детермінація її цілісності тощо) |
|
3. |
перехід від осмислення і розуміння природних явищ до соціальної дії, етичного вчинку |
|
4. |
становлення стосунків людини і природи як елементів внутрішньої культури особи |
Більшість ефективних освітніх програм щодо формування екологічної свідомості ставлять собі за мету досягнення четвертої стадії. Але в сучасних умовах маніпулятивного впливу інформаційного простору (включаючи розгалуження рекламних технологій) досягти цієї мети фактично нереально. Навіть і в тому випадку, якщо та чи інша програма забезпечена для реалізації своєї мети відповідним широкомасштабним інформаційним простором і висококваліфікованими фахівцями не досягне ідеального результату. На перешкоді їй завжди буде спрацьовувати фундаментальний, звичний для сприйняття, з високотехнологічною базою інформаційно-комунікативний марафон, який побудований на основних засадах «споживацького» рівня.
На нашу думку, саме в цьому полягає причина фрагментарності, слабкої концептуальності (про яку концептуальність можна вести мову, якщо «споживацький інформаційний марафон» набагато масштабніший і ефективніший на основі своїх «важелів» соціально-психологічного впливу), декларативності, а отже, неефективності освітніх програм, які спрямовані на формування екологічної свідомості підростаючого покоління. Тільки один технологічний потенціал сучасного рекламно-інформаційного простору розбиває «вщент» плідні напрацювання екологічної освіти. Технологічна база реклами своїм впливом «проникає» у всі сфери життєдіяльності людини. Навіть, якщо й припустити, що екологічна освіта дасть позитивні результати у «близькому майбутньому», то виникає ряд запитань: «Чи не запізно це станеться?», «Скільки людство втратить до того часу?», «Чи взагалі ми встигнемо щось зробити із кризою?» тощо.
Досить багато маркетологів рекламних агентств зосереджують свою увагу на тому, що рекламу безпідставно критикують. Тим паче, що критика розробників і реалізаторів рекламної продукції є занадто популярною, а інколи, навіть і досить прибутковою справою на сьогоднішньому етапі становлення маркетингових комунікацій. Крім цього, сучасний суспільний прогрес в інформаційному просторі надає величезну кількість засобів та носіїв (допоміжних засобів за допомогою та чи інша інформація «транспортується») як для самої реклами так і для її критики. Інколи, «ця справа, тобто, критика реклами» виступає «підсилювачем» і «модернізатором» дії складних технологій соціально-психологічного впливу на особистість та суспільство, які побудовані, в першу чергу, на маніпулятивних методах. При цьому, стає однією з основних складових тієї чи іншої технології. Хоча, на жаль, як і в будь-якій популяризованій тематиці дуже багато піни, води та ілюзій. Існують реклами, які є провальними в реалізації своєї основної мети – у впливі на людину, щоб вона придбала ту чи іншу продукцію, що рекламується. Але, будь-яка реклама (ефективна чи неефективна в економічному спрямуванні) в тій чи іншій мірі здійснює соціально-психологічний вплив (наприклад, переглядаючи рекламний ролик, ми отримуємо та обробляємо певну кількість інформації, навіть тієї, що нам непотрібна). Особливо багато такої рекламної інформації приходиться «пережовувати» людям, які піддатливі до різних видів психологічного впливу. Хоча, трапляються випадки, коли під вплив непотрібної рекламної продукції попадають люди з «благородними» бажаннями для себе самоудосконалюватися. Інколи, таким особистостям в гонитві за «першим місцем» приходиться постійно навчатися, стажуватися та влаштовувати мозкові штурми, перевантажуючи та виснажуючи себе. При цьому, вони попадаючи в залежність від певних «тонких» технологій рекламно-інформаційного простору, отримують надлишкову інформацію. Тобто, вони гублять свою пропорцію «активності-пасивності», не встигаючи вивчити та дослідити одну інформацію, починають сприймати інші потоки. У такому випадку, в більшості ситуацій, перестає спрацьовувати фільтрація інформації («включення» та «виключення» потоку інформації тоді, коли це людині необхідно).
Висновки та перспективи подальших розвідок. Відмовитися від сучасних технологій рекламно-інформаційного простору неможливо тому, що це призведе до глибокої кризової ситуації у всіх сферах життєдіяльності суспільства. На нашу думку, іноді сучасні технології розробки та реалізації реклами за хаотичністю використання технік соціально-психологічного впливу потребують «психотерапевтичного втручання хірургічними методами» з метою нагальної корекції їх рівня екології культури. Сучасна екологічна освіта вимагає термінової підтримки всіх соціальних інститутів на державному рівні. Тобто, в першу чергу, соціальні інститути (політичні, економічні тощо) мають слідувати меті екологізації суспільної свідомості. Наприклад, еволюційна трансформація «споживацької» економіки в екологічну економіку, створення служб контролю за рівнем екологічності інформаційного простору (особливо цей контроль потрібен на теренах рекламно-інформаційних технологій). Тільки після таких кардинальних змін на державному рівні (побудова дієвих соціальних проектів щодо формування екологічної культури) можливий результат щодо підвищення рівня екологічності суспільної свідомості, тільки в таких умовах екологічна освіта може досягти поставленої мети та реалізації нагальних завдань перед сучасним суспільством у цьому напрямі.
Література: