Психологічна допомога РОЛЬ АНАЛІЗУ ГРУПИ ЗАСОБІВ ВПЛИВУ В ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ, ОРІЄНТОВАНИХ НА СТИМУЛЮВАННЯ АНАЛІЗАТОРІВЧаплак Я.В., Солійчук І.І.
РОЛЬ АНАЛІЗУ ГРУПИ ЗАСОБІВ ВПЛИВУ В ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ, ОРІЄНТОВАНИХ НА СТИМУЛЮВАННЯ АНАЛІЗАТОРІВ
Постановка проблеми.Більшість існуючих теоретичних підходів у наданні психологічної допомоги не вичерпують собою всі можливі ресурси, деякі їх ідеї можна використовувати для створення нових теорій, а деякі техніки та поняття, якщо їх дещо змінити, все ще можуть бути корисними та ефективними в тій чи іншій ситуації. Все це призводить до профілактики «дегенераційного» процесу в психологічній допомозі, зокрема, у психоконсультативному напрямку діяльності психолога-практика (техніки та процедури психотерапевтичного впливу вдосконалюються та інтегруються між собою)[6]. Тобто, шлях прогресивної еволюції у всіх видах психологічної допомоги сьогодення веде до підвищення високого рівня професіоналізму в цій галузі діяльності практичної психології. А це вказує на те, що час неспеціалізованого надання психологічної допомоги фактично вичерпаний, тобто, психологи-практики мають відповідати всім сучасним вимогам суспільства щодо ефективної своєї діяльності, мати певні особистісно-професійні утворення та відповідну (вершинну) підготовку у вищих навчальних закладах.
Важлива особливість взаємодії у наданні психологічної допомоги полягає в тому, що потрібно вміти будувати стосунки з різними людьми, добиваючись максимальної ефективності психологічного контакту. Одна з основних особливостей цього складного процесу: вступаючи в психологічний контакт, практичний психолог повинен пам’ятати, що клієнта, насамперед, цікавить наскільки консультант може бути корисним для нього. Психолог-консультант має вміти бачити в клієнті цікаву й повноцінну особистість. Для цього фахівець використовує різноманітні методи впливу на особистість клієнта з метою ефективності та екологічності процесу надання психологічної допомоги. У науково-дослідній літературі цього напряму звертається значна увага технікам і процедурам психотерапевтичного впливу. В більшості випадків, ця увага зосереджена на методи та техніки тієї чи іншої теоретичної моделі та застосування вербальних і невербальних знакових систем соціально-психологічного впливу. На нашу думку, потрібно більше приділяти увагу на аналіз групи засобів впливу, які орієнтовані на стимулювання аналізаторів у процесі психологічної допомоги. Ця група засобів впливу виступає субдомінантою домінантних (вербальних і невербальних), а в деяких випадках – на рівні з ними. Тому, що, як відчуття, так як і сприймання, знаходяться на першому плані здійснюваного соціально-психологічного впливу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Професія психолога-практика у різних видах надання психологічної допомоги висуває високі вимоги до тих, хто вирішив присвятити їй своє життя (Г.Абрамова, Ю.Альошина, О.Бондаренко, С.Гледдінг, Р.Джордж, Т.Крістіані, К.Роджерс, В.Рибалка, Г.О.Хомич та ін.). Саме тому за час навчання у вищому навчальному закладі студенти повинні не тільки набути необхідні знання з фахових дисциплін, а й розвинути відповідні психологічні якості, сформувати позитивне ставлення до майбутньої професії, від чого в повній мірі буде залежати успішність творчої реалізації в практичній діяльності (С.Максименко, В.Панок, Н.Пов’якель, Е.Помиткін, Н.Чепелєва та ін.). Одним із основних критеріїв успішності психолога виступає ефективність та екологічність Значущість проблеми взаємодії висвітлюється у працях багатьох вітчизняних (Г.Андрєєва, О.Бодальов, А.Деркач, Є.Доценко, Г.Ковальов, О.Ковальов, В.Куліков, Б.Ломов, С.Максименко, В.М᾽ясіщев, В.Ольшанський, К.Платонов, В.Рибалка) і зарубіжних дослідників (Р.Бейлз, Т.Клаус, Р.Кратчфілд, Дж.Морено, Т.Парсонс та інші). Однак не дивлячись на значний інтерес з боку дослідників до цієї проблеми і відповідні успіхи в цій сфері, проблема психологічного впливу, залишаючись однією з основних, є найменш розробленою проблемою в науковій психології. Різним аспектам проблеми впливу присвячені дослідження І.Амінова, О.Веліканової, Є.Доценка, М.Душкіної, Т.Кабаченко, Г.Ковальова, Ю.Ємельянова, Ф.Зімбардо, Д.Майєрса, І.Манохи, І.Меліхова, С.Мілграма, В.Москаленко, О.Сидоренко, В.Татенка, Р.Чалдіні та ін. Аналіз групи засобів впливу, які орієнтовані на стимулювання аналізаторів розкривається в дослідженнях таких науковців як В.Бауер, В.Богданович, Н.Бехтєрєва, С.Головин, А.Гройсман, М.Душкіна, Т.Кабаченко та ін. Дослідження психотерапевтичного впливу розкривається в працях таких авторів як О.Бондаренко, С.Васьківська, П.Горностай Р.Нємов, В.Панок тощо. Зосереджують свою увагу науковці-психологи й на засобах впливу в психотерапевтичній взаємодії, орієнтованих на стимулювання аналізаторів (П.Горностай, М.Душкіна, Т.Кабанова, Р.Нємов та ін.).
Мета статті. Теоретико-методологічний аналіз засобів впливу в процесі надання психологічної допомоги, які орієнтовані на стимулювання аналізаторів.
Виклад основного теоретичного матеріалу. Спонукання людини до конкретної діяльності – це, перш за все, спонукання до видозмін (формування, зміни, трансформація, корекція) її потребово-мотиваційної сфери. У дослідженнях В. Татенка феномен впливу розглянуто з онтологічної точки зору і визначається стосовно істинно людської форми існування як спосіб суб’єктно-вчинкового діяння на іншого, як особливу дію, що породжує подію буття. Автор підкреслює принципову важливість події впливу для його адресата, який саме у впливі може одержати можливість знайти свою автентичність чи можливість буття-собою[8].
Як уже зазначалося, відчуття та сприймання, знаходяться на першому плані здійснюваного соціально-психологічного впливу[5; 9]. На відміну від відчуття у сприйманні формується образ цілісного предмету засобом відображення всієї сукупності його властивостей. Однією із важливих особливостей невербального впливу є полісенсорна природа, коли вплив здійснюється через різні сенсорні системи – слух, зір, хемо- і терморецепцію, а також шкірно-тактильне відчуття[2]. Тісно пов’язані зі стимулами, орієнтованими на аналізатори, невербальні компоненти спілкування, які, в свою чергу, є дуже важливими при здійсненні психологічного впливу у процесі надання психологічної допомоги. Тобто, будь-які технології соціально-психологічного впливу, в першу чергу, орієнтовані на стимулювання тих чи інших аналізаторів. Так, наприклад, технології аудіовізуальної стимуляції дозволяють контролювати психоемоційний стан без медикаментозного втручання, без впливу інших установок, навіювань і без формування залежності.
На думку М.Душкіної, основою психологічного впливу, що здійснюється за допомогою такесичного компоненту спілкування як взаємодії та інтеракції, часто виступає саме гештальт. Автор виділяє дві групи стимулів і, відповідно, відчуттів: похідні від перших трьох – темпоритмічні і комплесні – інтер- чи полімодальні. Останні дві категорії позначені М.Душкіною у відповідності з природою стимулу-подразника, що ініціює фізичний – фізіологічний – психічний процес[2]. Засоби психологічного впливу, які орієнтовані на стимулювання різноманітних аналізаторів – зорового, слухового, нюхового, а також комплексно діючих на декілька аналізаторів, поділяються на декілька груп: візуальні; аудіальні; ольфакторні; темпоритмальні; тактильні; полімодальні, що об’єднують в собі всі вищезазначені стимулятори[3].
Візуальні стимулятори діють на зоровий аналізатор. У нашому суспільстві візуальні стимули відіграють неабияку роль в процесі соціально-психологічного впливу. Стимулятори візуалізації здобувають символічне значення не тільки завдяки людському досвіду, але й включеності їх у певний культурний контекст. Результати досліджень візуальних стимуляторів представлені у багатьох наукових працях як зарубіжних так і вітчизняних дослідників таких як: Н.Бехтєрєва, А.Гройсман, М.Душкіна, І.Дюмоц, Т.Забозлаєва, Т.Кабаченко, Е Тайлор.
Т.Кабаченко узагальнює дії ефектів, що викликаються візуальними стимулами[3]:
- викликають орієнтовну реакцію внаслідок неочікуваних змін візуального поля (яке спостерігається), його неоднорідності, руйнації візуальних стереотипів;
- виступають як допоміжних засіб для концентрації уваги при зануренні в змінений стан свідомості;
- викликають емоційну реакцію за допомогою фізичних характеристик стимулів (кольору, контрасту тощо), тобто особливостей впливу за допомогою кольору на людину;
- викликають емоційну реакцію та асоціації за допомогою гештальту, який виникає на основі візуального ряду;
- відносяться до певного смислового контексту.
Вони представлені візуалістичними та оптико-кінестетичними засобами спілкування. М.Душкіна розглядає основні групи ефектів, які виникають при цьому. Всі вони є результатом дій наступних орієнтованих реакцій[2]:
Так, наприклад, як зазначає В.Москаленко, ефективним засобом впливу є сублімінальний вплив, тобто зміна афективних і когнітивних реакцій, що викликана стимулами, які є дуже слабкими для того, щоб їх сприйняти свідомо[5]. На ці стимули реагують, в першу чергу, аналізатори[7].
Аудіальний вид стимулів пов’язаний з використанням аудіальних засобів, які орієнтовані на слуховий аналізатор. Вони представлені аудіально-акустичними й акустичними засобами спілкування. Види психологічного впливу засобами здійснення звукового впливу, на думку М.Душкіної, можуть бути наступні: гетерогенність, або зміна аудіополя; порушення аудіоконтексту, підключення емоційного компоненту; концентрація уваги, яка обумовлена специфікою аудіосигналів; аудіогештальти, що породжують асоціації й емоційні реакції; розміщення аудіостимулу в конкретний контекст у межах культури; співставлення аудіостимулу з конкретною ситуацією, яка має відповідний смисл для індивіда; естетичні переживання під впливом, що породжуються комплексним аудіовпливом; локальні переживання під впливом аудіосигналів та їх осмислення і рефлексія; символічні значення аудіостимулів, що породжуються: чутливим досвідом індивідуума, культурою соціуму; фізичні властивості аудіостимулів: висота звуку, тембр звуку, сила звуку[2; 3].
Темпоритмальні стимули представлені аудіально-акустичними та візуально-кінетичними засобами спілкування. Перші дві групи стимулів, на думку М.Душкіної, можуть впливати на об’єкт безпосередньо і за рахунок специфічного характеру їх представлення, а саме темпу і ритму представлення відео- і аудіостимулів, які сприяють концентрації уваги в наступних ситуаціях: під час сугестії та гіпнозу, у процесі оволодіння руховими навиками, для узгодженості спільної діяльності; зміні актуального стану свідомості; посиленню емоційного зараження[2].
Тактильні стимули – це окрема група стимулів, достатньо розповсюджених, які мають відповідне значення як засіб впливу. Ця група суттєво відрізняється від усіх інших груп стимулів тим, що відноситься до категорії контактних, а не дискантних[3]. Як зазначає М.Душкіна, ця група стимулів умовно віднесена до засобів психологічного впливу, так як характер і ефективність впливу з її допомогою визначається, перш за все, не фізичними, а психологічними її характеристиками. Дотик (торкання) впливає на тактильні аналізатори за своєю фізичною природою та частіше мають символічне значення, що виникає шляхом узагальнення чутливого досліду, розміщеного в певний соціокультурний чи етнокультурний контекст. Основою психологічного впливу, що здійснюється дотиком, частіше всього являється саме гештальт. Представлені тактильно-кінестетичними засобами спілкування: дотик (торкання); потискання; поплескування; ведення; обнімання; потискання рук. Дотик може бути засобом психологічного впливу через наступні причини: характер, що склався в об’єкта гештальту; віднесення об’єктом стимулу до конкретної ситуації чи смислового контексту шляхом: співставлення стимулу з конкретної ситуацією, що має смисл для індивіда, розміщення стимулу в конкретний контекст у межах культури; символічного значення для об’єкту стимулів, що породжує: чутливим досвідом індивідуума, культурою соціуму[2].
Ольфакторні стимули також є окремою групою стимулів, що широко розповсюджені та мають важливе значення як засіб впливу. Запахи впливають на нюхові аналізатори за своєю хімічною природою та часто мають символічне значення, що виникає шляхом узагальнення чуттєвого досвіду, який знаходиться в соціокультурному контексті. Основою психологічного впливу, що виникає на основі запахів, також являється перш за все гештальт. Цей вплив представлений ольфакторними засобами спілкування.
Сукупність запахів, їх композиція може бути засобом психологічного впливу на основі наступних причин[2]:
1) складу літаючої хімічної речовини, здатної викликати відповідні відчуття;
2) неочікуваних змін композицій речовин;
3) характеру гештальта, який утворився на основі композиції;
4) віднесення стимулу до конкретного смислового контексту чи ситуації шляхом:
- співставлення стимулу з конкретною ситуацією, наділеною смислом для індивіда;
- розміщення стимулу в конкретний контекст у межах культури;
5) символічного значення стимулів, що породжується:
- чуттєвим досвідом індивідуума;
- культурою соціуму.
В окрему групу можна виділити стимули, що мають полівалентну природу та здатні впливати на рецептори декількох аналізаторів одночасно. На думку М.Душкіної та Т.Кабаченко, стимули, які відносяться до різних сенсорних модальностей, або інтермодальні стимули, утворюють полімодальні гештальти. Саме комплексні образи цих гештальтів, генез символічного значення яких тісно пов’язаний з архетипами колективного підсвідомого, і спрямовують індивідуума до того, щоб випробувати деякі почуття з приводу ситуації чи предмету або усвідомити певним чином явище[2; 3].
Психічне відображення глобальних явищ природи та конструювання картин світу відбувається з допомогою створення масштабних символічних утворень. За твердженням М.Душкіної, ці масштабні символічні утворення організовують зв’язок вражень і переживань з глибинною сутністю людини. Полімодальні гештальти впливають на індивідуума з таких причин: багатозначності та різноплановості чуттєвого досвіду, що утворюється в контакті з масштабними явищами природи; переживання й осмислення зв’язків людини зі світом і природою, що відображається в концептуальній картині світу[2]. Аналіз полімодальних стимулів є найбільш ефективним у процесі надання психологічної допомоги[6]. Тобто, відбувається комплексний та порівняльний аналіз вищезазначених стимулів. Але, потрібно враховувати й різновид психологічної допомоги. Наприклад, в індивідуальних та групових формах консультування та терапії з певних причин. Міжособистісна комунікація відрізняється від групової тим, що при особистому спілкуванні ефект сприйняття може бути посилений за допомогою привабливості людини, що впливає, її тембру голосу, інтонації, міміки, жестів, орієнтованих виключно на конкретного співбесідника. Психолог психологічно пристосовується під свого клієнта, використовуючи ті засоби, які можуть спрацювати у цьому випадку. В індивідуальній психологічній допомозі психотерапевтичний вплив завжди конкретний і має свого адресата. Завдання психолога, при цьому, суттєво полегшується за рахунок використання «ефекту зворотного зв’язку». За допомогою міміки обличчя, жестів, інтонацій, характеру запитань досвідчений психолог-консультант зразу фіксує особливості сприйняття інформації, що передається і отримує можливість коректувати повідомлення прямо в процесі його передачі.
Висновки та перспективи подальших розвідок. На основі вищезазначеного аналізу засобів впливу (за М.Душкіною та Т.Кабаченко), орієнтованих на аналізатори, психолог-практик у процесі надання психологічної допомоги на всіх її етапах може підібрати більш ефективні та раціональні методи та конструкти психотерапевтичного впливу (Так як у НЛП великого значення надається так званим очним сигналам доступу. На основі цього виділяють модальності внутрішнього досвіду та вибудовується система взаємодії з клієнтом). Крім цього, чіткий аналіз цієї групи засобів дозволить більш ретельніше проаналізувати невербальні та вербальні знакові системи повідомлення клієнта. На нашу думку, цей аналіз груп засобів впливу, орієнтованих на аналізатори, потребує більш глибшого дослідження з метою удосконалення процесу надання психологічної допомоги.
ЛІТЕРАТУРА