Ян Чаплак, Виталий Резник, Ирина Солийчук

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ КУЛЬТУРА ПРАКТИЧЕСКОГО ПСИХОЛОГА

В статье раскрывается такое понятие как профессиональная культура практического психолога. Эффективность становления психологов-практиков в процессе профессиональной подготовки зависит от развития системы необходимого профессионального образования. Исследование феномена профессиональной культуры личности практического психолога является актуальным не столько как решение очередной специально научной проблемы в пределах одной области знания, а как исследование глобального общенаучного процесса становления специалиста как универсума в практической деятельности на сегодняшнем этапе становления нашего общества.

(Статья на украинском языке)

Ян Чаплак, Віталій Резнік, Ірина Солійчук

ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Постановка проблеми. Зростає кількість людей, які звертаються до психологів-практиків за допомогою, коли не можуть справитися з проблемами сьогодення. Сюди відносяться труднощі, пов’язані з роботою або її відсутністю, проблеми сім’ї та шлюбу, невпевненість в собі, нездатність приймати рішення, проблеми в навчанні, труднощі у спілкуванні з іншими людьми та багато іншого. Таким чином, потенційні можливості професії психолога практично невичерпні. Порівняно юний вік цієї професії означає, що поки ще продовжуються процеси змін у професійній діяльності, її цілі, призначення та роль у сучасному суспільстві. Не дивлячись на те, що психологічна допомога як професійна діяльність з’явилася не так давно та  до цих пір знаходиться в стадії розвитку, ступінь її впливу на суспільство стрімко збільшується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні йде активний пошук нових форм та методів навчально-виховного процесу щодо ефективної підготовки психологів-консультантів у вищих навчальних закладах освіти з метою розвитку їх професійної культури. На сучасному етапі потрібні кардинальні зміни в організації, структурі та змісті науково-методичної підготовки спеціаліста цього профілю. Зміст науково-методичної підготовки практичного психолога повинні становити питання самопізнання та саморозвитку, вироблення індивідуального стилю діяльності, засвоєння і вдосконалення науково-методичних знань та вмінь, які є основою практичної діяльності. Виступаючи засобом професійної діяльності психолога, вони функціонують під час проектування конструювання та організації спеціалістом ефективної діяльності. Отже, є нагальна необхідність формування спеціалізованого наукового підходу, який мав би сприяти ефективному вивченню та розвитку особистісних та професійних утворень у майбутніх спеціалістів даного профілю. Проблема підготовки майбутнього психолога-практика пов’язана, в першу чергу, із відбором кандидатів для професійної діяльності у різних видах надання психологічної допомоги [10], під час якого слід виявляти психологічні особливості особистості психолога-практика – ставлення, інтереси, характерологічні риси, загальні здібності, мотивацію, а також індивідуальні особливості прояву психологічних функцій – сприймання, мислення, пам’яті, уяви, емоцій, сенсомоторики, уваги тощо – на основі особистісного підходу[9]  та, в другу чергу, із якістю вузівської підготовки професіонала, що має бути тривалим, відповідальним, багатоплановим та багатоступеневим процесом і  характеризуватися високою вимогливістю.

 Проблеми підготовки практичних психологів розглядали такі психологи-дослідники: О.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, Т.В.Зайчикова, Т.Б.Ільїна, С.Д.Максименко, В.Г. Панок, Е.О.Помиткін, Н.В.Пророк, Л.М.Карамушка, О.В.Киричук, В.В.Рибалка, В.П.Романенко, В.Федорчук, І.І.Цушко, Н.В.Чепелєва, М.В.Шаплавський, Н.Ф.Шевченко, О.Шинкаренко та інші.

Повернення сучасному освітньому процесу його акмеологічної ролі присвячені роботи: культурологічний підхід у загальних навчальних закладах (А.Асмолов, І.Бех, В.Біблер, О.Газман, І.Зязюн, В.Зінченко, Л.Колмогорова, А.Петровський, В.Рибалка) та у вищих навчальних закладах (Г.Балл, І.Бех, С.Максименко, В.Рибалка); про необхідність підвищення психологічної культури учнів та виділення її як цільового орієнтиру загальної середньої освіти (Г.Балл, І.Зязюн, Г.Костюк, О.Мотков, Н.Обозов, О.Проскура, Е.Помиткін, В.Рибалка, М.Холодна); про формування психологічної культури в студентів ВНЗ (Ш.Амонашвілі, Б.Ананьєв, А.Арнольдов, П.Гурєвич, І.Зязюн, В.Зінченко, Е.Клімов, С.Марков, С.Максименко, Е.Моргунов, В.Рибалка, З.Становських та багато інших); формування психологічної культури майбутніх психологів-практиків та соціальних педагогів як основної складової професійної майстерності (І.Бех, Ж.Вірна, І.Зязюн, Л.Карамушка, Н.Пророк, В.Рибалка, В.Шаплавський та інші).

На сьогоднішньому етапі розвитку психологічної допомоги, практики-психологи підключені до широкого кола різних видів діяльності, направлених на полегшення всебічного росту та розвитку індивідуальності. Діяльність професіонала щодо профілактики психічного здоров’я може позитивно впливати як на емоційний, так і на фізичний стан людини. Соціальні працівники зосереджені на соціальних аспектах індивідуального життя, клінічні психологи займаються в основному діагностикою та лікуванням людей з різними емоційними й психологічними проблемами. Практичні психологи ж  мають справу з усім життям особистості, куди входять сім’я, робота, відпочинок, інтелектуальний розвиток, духовність та емоційне благополуччя. Роль психолога-практика за останні роки змінилася в багатьох відношеннях.

 Практика психологічної допомоги, раніше розповсюджувалася виключно в школах і сфері профорієнтації. Починаючи з 1950-1960-х років радикально змінилися розуміння предмету, функцій та цілей щодо надання психологічної допомоги. В її задачі все ширше починає входити допомога індивіду, яка направлена на: інтеграцію його особистості та погодженість його економічних, соціальних і особистісних інтересів; забезпечення всебічного розвитку та самореалізації особистості, допомога у виборі й зміні професії, у створенні взаємодії з іншими людьми; розв’язання гострих життєвих проблем; вироблення адекватних форм поведінки у різних життєвих ситуаціях[3,31].

Мета статті. Звертаючи на загальне функціонування індивідуальності, психологи повинні допомогти клієнту навчитися жити та отримувати від цього процесу найбільш повне задоволення тому, що існує тісний зв’язок між фізичним та психічним здоров’ям особистості. Але перед цим потрібно вивчити запит сучасного суспільства щодо його вимог до ефективного психолога-практика сьогодення. Проблема професійної підготовки особистості майбутнього практичного психолога до ефективної діяльності постійно перебуває у центрі уваги сучасної психологічної служби та суспільства в цілому, оскільки з розвитком суспільства безперервно змінюються потреби людей, їх мотиви, цілі, інтереси тощо. А проблема формування професійної культури тісно поєднана з механізмом особистісного розвитку студентів-психологів, який передбачає самоспостереження, самоаналіз, особистісну психокорекцію. При цьому розвивається рефлексія та самосвідомість, що є основою професійного вдосконалення. Запорукою успішного професійного розвитку майбутнього психолога-практика є усвідомлення ним необхідності глибинного самопізнання, корекції та пошуку шляхів самовдосконалення. Існування особистості за самою своєю сутністю збігається з культурою, бо матеріальне і духовне оволодіння світом є перетворенням його у світ людського буття. Водночас у процесі такого перетворення змінюється й сам суб’єкт перетворень, відбувається його розвиток.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ефективність становлення психологів-практиків у процесі фахової підготовки залежить від розвитку системи необхідних професійних утворень. Дослідження феномену професійної культури особистості практичного психолога є актуальним не стільки як вирішення чергової спеціально наукової проблеми в межах однієї сфери знання, а як дослідження глобального загальнонаукового процесу становлення спеціаліста як універсума в практичній діяльності щодо вимог сьогодення[10].

На сьогоднішньому етапі розвитку нашого суспільства гуманність є основною характеристикою професійної спрямованості, тобто, основним елементом психологічної готовності до професійної соціально-педагогічної діяльності. Гуманізація суспільного процесу, зумовлена ствердженням ідеї самоцінності особистості, її цілісності та унікальності, постійного прагнення до самовдосконалення, свободи та творчості[10]. У процесі підготовки майбутніх практичних психологів вищі навчальні заклади мають впроваджувати основні принципи гуманістичної парадигми. Основною умовою формування гуманістичної спрямованості майбутніх психологів є особистісно-професійне навчання.

Професійне становлення майбутніх психологів-практиків на сучасному етапі розвитку нашого суспільства потрібно розглядати як індивідуальний розвиток особистості майбутнього спеціаліста у ході якого відбувається усвідомлення професійно значущих утворень, формується „Я концепція” та виробляється стратегія професійної діяльності в гуманістичній парадигмі[9]. Професійне становлення психолога-практика у процесі вузівської підготовки вимагає від студента складної напруженої творчої роботи над розвитком власної особистості, подолання себе, вибір одних можливостей і відмова від інших. Майбутній спеціаліст має досягнути, в першу чергу, найвищого рівня розвитку мистецтва жити – особливого вміння і високої майстерності у творчій побудові свого життя, що базується на глибокому знанні життя, розвиненій самосвідомості й оволодінні системою засобів, методів, технологій програмування, конструювання і здійснення життя як індивідуально-особистісного життєвого проекту.

Серед великої кількості професійно значущих якостей у процесі підготовки майбутніх практичних психологів у вищих навчальних закладах перевага має бути надана, в першу чергу, системі професійно необхідних якостей[11]. До професійно необхідних можна відносити систему основоположних особистісних якостей, гармонійне поєднання яких обумовлює ефективність діяльності майбутніх спеціалістів у різних видах психологічної допомоги: психодіагностичної, психокорекційної, психоконсультативної та психотерапевтичної.

Професійна діяльність психолога-практика, як і будь-яка інша, має кількісну міру та якісні характеристики. Зміст та організацію праці практичного психолога можна правильно оцінити, лише визначивши рівень професійної майстерності спеціаліста цієї галузі практичної психології, який відображає ступінь реалізації нею своїх можливостей під час досягнення поставленої мети.

Майбутній професіонал має бути компетентним на високому рівні у всіх сферах застосування психоконсультування: шкільне консультування, консультування студентів у системі вищої освіти, консультування при зловживанні психоактивними речовинами, реабілітаційне консультування, консультування в області психічного здоров’я, консультування в області соматичного здоров’я та загального оздоровлення, професійне та управлінське консультування, сімейне консультування. Крім цього, спеціаліст має досконало володіти всіма сферами діяльності практичного психолога взагалі. Іншими словами, роль психолога-практика на сучасному етапі розвитку нашого суспільства стає по істині унікальною тому, що професіонал має вміти використати у своїй діяльності індивідуальний підхід до кожного клієнта та оцінити мету консультування за такими критеріями: цілі консультування повинні визначатися для кожного клієнта окремо; дані цілі  клієнта повинні бути сумісними із цінностями конкретного психолога-консультанта, хоча можуть і не співпадати з ними; ступінь досягнень мети консультування повинна бути для кожного клієнта відчутною.

Таким чином, майбутні психологи-практики ще в стінах вищого навчального закладу повинні вивчати практичний передовий досвід консультативного процесу, формувати свою професійну майстерність та здійснювати роботу щодо самовдосконалення (І.Зязюн, В.Рибалка, І.Цушко). Підготовку психолога-практика сучасні дослідники розглядають через розвиток у майбутніх фахівців професійного мислення (С.Максименко, В.Панок), соціальної активності (О.Бондаренко, М.Гуліна, Д.Пенішкевич, В.Сагарда, Д.Струннікова), професійної креативності (С.Марков, В.Моляко), професійної компетентності (І.Зязюн, В.Панок, В.Рибалка, М.Шаплавський), критичності мислення, здібностей до прогнозування, імпровізації, інноваційності (М.Бауер, М.Іванчук, Л.Карамушка, С.Максименко, Н.Ничкало, Д.Пенішкевич), формування творчого потенціалу особистості майбутнього практика (Ж.Вірна, І.Іщук, О.Киричук, В.Ковальов, Н.Ничкало, В.Рибалка), формування пізнавальної активності (Т.А.Алєксєєнко), розвиток загальної та психологічної культури(В.Рибалка) як підготовку до науково-дослідницької діяльності(П.Горностай, М.Гуліна, Л.Карамушка, С.Максименко).

Отже, практична психологія – це мистецтво, де за різною практикою стоїть теорія або, можливо, ще не сформульована теорія. Комплексну сукупність вимог ВНЗ зможе виконати, якщо проблема професійної підготовки психолога-практика буде розглядатися як всебічна цілеспрямована організація життєдіяльності студента протягом всього терміну навчання, яка програмно забезпечувала б формування його відповідної професійної підготовки практичного психолога.

За критерієм творчості стилю життя майбутній психолог – це людина індивідуально-творчого стилю життя, який властивий особистостям з виразними особистісними характеристиками, адекватною, іноді навіть високою самооцінкою, людям цілеспрямованим, з розвинутими і різноманітними потребами й інтересами, що здатні приймати нетривіальні рішення, добре адаптуються в новому середовищі, не втрачаючи своєї самобутності.

Повинен бути збережений пріоритет фундаментальних наукових знань і ґрунтовної науково-експериментальної підготовки студентів-консультантів. Тому, що успішність створення терапевтичного клімату обумовлена особистісними якостями спеціаліста, які потрібно розвивати під час професійної підготовки у вищій школі, і його ставлення до видів психологічної допомоги. Тобто, особистісно-професійні утворення майбутнього спеціаліста є основою особистісного стилю діяльності щодо надання ефективної психологічної допомоги на сьогоднішній день становлення нашого суспільства. Умовно ми можемо назвати цей стиль діяльності – конструктивний особистісно-творчий стиль діяльності спеціаліста, який є основою професійної культури психолога-практика.

На сучасному етапі становлення такої галузі практичної психології як психологічна допомога суспільству відбувається бум у формуванні особистісного стилю діяльності, а особливо у сферах психодіагностики, психокорекційної та психорозвивальної роботи, психологічного консультування та психотерапії. Ефективність надання психологічної допомоги залежить від конструктивного особистісного стилю діяльності, який, у свою чергу, формується на основі розвитку особистісних та професійних рис майбутнього психолога-практика. Особистісний стиль діяльності психолога можна вважати успішним щодо надання психологічної допомоги особистості, якщо психолог як особистість володіє: мотивацією досягнення успіху; позитивним уявленням про образ «Я»; когнітивною позицією по відношенню до успіху (неуспіху).

Задача прогнозу успішності підготовки майбутніх психологів-практиків до трудової діяльності залежить від удосконалення процесу формування особистісного стилю діяльності спеціаліста. Потрібно досягнути якостей, які б характеризували особистість у вищій степені продуктивності шкільного спеціаліста щодо надання психологічної допомоги особистості.

Роки навчання у вузі повинні бути осмислені та системно представлені як цілеспрямований процес формування професійної готовності до творчої діяльності й  професійному росту. Цей процес повинен бути розкритий як становлення особистості практичного психолога, який під час підготовки оволодіває професією, її багатосторонніми особливостями, цілями та вимогами, аж до необхідного рівня розвитку своєї мови й уміння володіти собою. Кожний навчальний рік має бути спрямованим на реалізацію різних і при цьому достатньо автономних цілей. Сукупність цілей, які поставлені перед ВНЗ щодо підготовки психологів-практиків, дозволить створити необхідний рівень формуючої цілісності навчально-виховного процесу, використовуючи потенціал кожного навчального предмету.

Наступним етапом підготовки психологів-практиків – це формування навичок практичної роботи у всіх галузях психологічної допомоги особистості та більш глибше в одному або двох напрямках  психоконсультування. Тут необхідно передбачати стажування, можливо й ординатуру безпосередньо на робочому місці[8,22]. Повинен бути збережений пріоритет фундаментальних наукових знань і ґрунтовної науково-експериментальної підготовки студентів-консультантів[11]. В удосконаленні професійної підготовки психолога-практика у вузі особливе значення має пошук таких можливостей і методів навчання, які здатні стимулювати самостійну діяльність студентів. Якщо розглядати процес надання психологічної допомоги як управлінням його проходженням з боку психолога, то потрібно відмітити, що основним фактором управління служить інформація. Інформація забезпечує здатність психолога до регулювання та корекції на основі сигналів прямого та зворотного зв’язку.

Для того, щоб студент вмів самостійно не тільки здобувати знання, але й найбільш ефективно використовувати їх, необхідні умови, які сприяють активізації навчальної діяльності найбільш оптимальними способами. Однією із найважливіших умов є організація викладачем процесу навчально-творчої діяльності та управління ним через самоорганізацію та самоуправління кожного окремого студента.

Висновки й перспективи подальших розвідок. Вищі навчальні заклади, які займаються підготовкою психологів-консультантів, мають звертати увагу на якості майбутнього ефективного практика, процес підготовки психолога, роль цінностей спеціаліста даного профілю у терапевтичних відношеннях, що потрібно для того, щоб стати професійним консультантом. Необхідно стимулювати процес глибокого пізнання себе у студентів-психологів, які вибрали професію практичного психолога тому, що це допоможе їм бути успішнішим у своїй діяльності.

Отже, сучасний практичний психолог має вміти реально оцінювати та робити певні висновки щодо своєї професійної діяльності за такими критеріями тому, що  професійними можна назвати ті вміння і навички, які, може бути й не досягнули рівня мистецтва, але забезпечують максимальну відповідність між діями та намірами, цілями дій: рівень набутих ним знань в тій чи іншій сфері практичної діяльності; рівень розвитку професійних навиків, які він демонструє в консультуванні та терапевтичній роботі; вміння викликати у клієнтів під час психотерапевтичної роботи бажаних змін. Професійний «спосіб Я», як підсумковий продукт професійного розвитку, формується протягом життя в тій чи іншій професії під впливом численних соціальних впливів. Вершиною професійного «способу Я» є професіонал – людина, що опанувала нормами професійної діяльності, професійного спілкування і здійснює їх на високому рівні, домагаючись професійної майстерності, дотримуючись вимог професійної етики, слідуючи професійним ціннісним орієнтаціям. Цей суб’єкт, який змінює і розвиває свою особистість та індивідуальність засобами професії та прагне внести творчий елемент у професію, гнучко враховує чекання суспільства від професіонала.

Такий аналіз та відповідні висновки щодо своєї професійної діяльності спеціаліста даної сфери будуть постійно спрямовувати його на підвищення кваліфікації щодо розвитку професійних здібностей та психологічного зросту своєї особистості.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. 1.                  Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 1996. – 237с.;
2. 2.                  Браун Д., Кристенсен Д. ракти и практика семейной психотерапии. – СПб: Питер, 2001. – 352с.;
3. 3.                  Гулина М. Терапевтическая и консультативная психология. – СПб: Речь, -- 2001. – 352с.;
4. 4.                  Джордж Р., Кристиани Т. Консультирование: ракти и практика. – М: Эксмо, 2002. – 448с.;
5. 5.                  Кісарчук З.Г. Проблема професійної підготовки психологів-консультантів та психотерапевтів// Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002.  – С.176-177;
6. 6.                  Максименко С.Д. Генетичне дослідження психіки // Психологія. – Донецьк, 2002. -- №1. – С.3-6;
7. 7.                  Максименко С.Д. Теоретико-методологічні проблеми практичної психології // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.7-16;
8. 8.                  Панок В. Реформування змісту, форм і методів підготовки практикуючих психологів як нагальна вимога суспільної практики // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . – К.: Ніка-Центр, 2002.  – С.18-28.
9. 9.                  Рибалка В.В. Особистісний підхід як психолого-педагогічний принцип організації профільної та професійної підготовки учнівської молоді // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник. – Київ, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.– С.80-90;
10. 10.              Рибалка В.В. Психологічна культура особистості у професійній підготовці та діяльності практичного психолога // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.29-32;
11. 11.              Шевченко Н.Ф. Актуальні питання професійної підготовки психологів у системі вищої освіти // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.186-189;
12. 12.              Шинкаренко О. Про деякі мотиви вибору професії рактичного психолога//Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах. – К.: Ніка-Центр, 2002.   – С.54-56