Чаплак Я.В., Кирилецька Л.

ОЗНАКИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЯК ОСНОВНІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ

Міжособистісний психологічний вплив – це структурна одиниця, компонент взаємодії. За своїм змістом міжособистісний психологічний вплив представляє проникнення однієї особистості (чи групи особистостей) в психіку іншої (чи групи особистостей). Метою чи результатами цього проникнення являються зміни, перебудова індивідуальних чи групових психічних явищ (поглядів, стосунків, мотивів, установок, станів і т.п.)[22, с. 61-62]. Міжособистісний психологічний вплив може досягнути бажаних результатів тоді, коли суб᾽єкт впливу володіє набором спеціальних, професійних умінь. Серед них В.Куліков називає: уміння визначати та формулювати конкретні цілі й завдання впливу, які враховують вимоги суспільства чи аудиторії; вміння швидко розбиратися в тих людях, на яких повинен спрямовуватися вплив, розуміти їх психологічні особливості та стан; уміння вибирати найбільш ефективні способи та прийоми психологічного впливу, враховуючи при цьому мету та особливості того, на кого він спрямований[14].

М.Душкіна визначає термін «психологічний вплив» як зовнішній вплив суб’єкта впливу на психоемоційний і психосоматичний стан об’єкта впливу шляхом застосування тільки психологічних засобів, спрямованих на когнітивну, афективну та оцінно-вольову сфери його особистості, який відображається ним і призводить до змін регуляторів його активності та параметрів діяльності[10].

Розгляд будь-якого явища передбачає перш за все його класифікацію, основами для якої у випадку психологічного впливу можуть стати різноманітні аспекти. В якості основ для класифікації психологічного впливу, як зазначає М.Душкіна, можуть виступати наступні ознаки взаємодії[10]:

1)    стратегії взаємодії: маніпулятивна – підсвідоме стимулювання в обхід внутрішнього контролю; імперативна – підтримка вже існуючих когнітивних структур; розвиваюча – орієнтація на зміни особистості в процесі діалогу;

2)    результат взаємодії та тип реакції: підкорення – як бажання заслужити схвалення людини, що впливає; ідентифікація – як бажання бути схожим на людину, яка впливає; інтерналізація – як засвоєння цінностей особистості, яка впливає;

3)    контактність впливу: контактний – коли є наявний безпосередній контакт між сторонами взаємодії; дистантний – коли безпосередній контакт відсутній;

4)    відкритість взаємодії: відкритий – коли факт наявності впливу не маскується, або на ньому фіксується увага; прихований – коли факт і джерело впливу приховуються, замовчуються;

5)    безпосередність впливу: прямий – коли людина, яка здійснює вплив, діє на індивіда відкрито й безпосередньо;  непрямий – коли вплив не орієнтований на конкретних людей у певний проміжок часу;

6)    довільність впливу: довільний – коли викликається запланований психологічний ефект людини, на яку здійснюється вплив; мимовільний – коли завчасно його можливі результати не плануються;

7)    тривалість впливу: короткотривалість; довготривалість. Графічно можна зобразити таким чином (Рис. 1.)

Таким чином важливими параметрами, за якими можна відрізнити вплив, є його характер – суб’єкт-суб’єктний чи суб’єкт-об’єктний, характер впливу в часі та час взаємодії – короткотривалий чи довготривалий, і рівень відображення інформації – свідомий чи підсвідомий. При цьому процес психологічного впливу може здійснюватися як з боку індивіда чи групи, так і з боку соціальних інститутів. Зрозуміло, що в залежності від агента, який впливає, характер впливу буде мати визначену специфіку, що залежить від засобів, які застосовуються[10]. Тобто, проблема впливу людини на людину є центральною для дослідження спілкування. Цей вплив залежить від того, які інтереси, цінності та установки стоять за бажанням людини досягти того чи іншого результату спілкування. Це визначає, чи людина діє виключно у власних інтересах, використовуючи інших лише як засіб досягнення мети, чи прагне взаємодіяти із ними на рівноправних партнерських умовах.

Рисунок 1. Ознаки взаємодії для класифікації психологічного впливу

Література

1. Акмеология / [под общ. ред. А.А. Деркача]. – М. : РАГС, 2002. – 650 с.
2. Акмеология профессиональной деятельности педагога: [сб. научн. тр. / отв. ред. В.Н. Максимова]. – СПб. : ЛГУ им. А.С. Пушкина, 2005. – 172 с.
3. Акмеология развития / [под общ. ред. В. Гладковой, С. Пожарского]. – СПб. : Питер, 2006. – 392 с.
4. Андреева Г.М. Социальная психология /Г.М. Андреева. - М., изд. МГУ, 1988.- С.160.
5. Анциферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности. /И.Л.Анциферова// Психологический журнал - 1981. - №2. - С.8.
6. Бранский В.П. Социальная синергетика и акмеология / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2002. – 476 с.
7. Гусак О.Г. Міжпрофесійна мобільність фахівців у системі державної служби (на прикладі офіцерів звільнених в запас) : дис. канд. наук з держ. управл. : спец. 23.00.03 "Державна служба" / О.Г. Гусак. – Одеса, – 289 с.
8. Деркач А.А. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности / А.А. Деркач, Л.Э. Орбан. – М. : Наука, 1995. – 208 с.
9. Доценко Е. Л. Психология манипуляции / Е.Л.Доценко - М.: ЧеРо, 1997, 2001. - 344 с.
10. Душкина М. Р. Психология влияния / М.Р.Душкина. - СПб.: Питер, 2004. — 224 с.
11. Кабаченко Т. С. Методы психологического воздействия. - М.: Педагогическое общество России, 2000. - 544 с.
12. Кириченко А. В. Коррекция мотивации профессиональной деятельности госслужащих / А.В.Кириченко // Психология профессиональной деятельности кадров государственной службы. – М.: Изд. РАГС, 1996. – С.36-48.
13. Ковалев Г.А. Теория социально-психологического воздействия.- В кн.: Основы социально-психологической теории /Г.А.Ковалёв / Под общей редацией А.А.Бодалева и А.Н.Сухова.- М., изд. Международной педагогической академии, 1995. - С.352.
14. Куликов В.Н. Проблемы социальной психологии / В.Н.Куликов. -  Иваново, изд. Ивановского государственного универ ситета, 1979. -  С.59.
15. Кухаренко В.М. Дистанційне навчання / В.М. Кухаренко, О.В. Рибалко, Н.Г. Сиротинко. – [3-є вид.]. – Х. : НТУ ХПІ ; Торсінг, 2002. – 320 с.
16. Маркин В. Н. Акмеологическая компетентность психолога /В.Н.Маркин // Акмеология. — 2003. — № 3. — С. 51—52.
17. Ольшанский В.Б. Межличностные отношения.- В кн.: Социальная психология /В.Б.Ольшанский/ Под ред. Г.П.Предвечного, Ю.А.Шерковина. М., Политиздат, 1975., с.231.
18. Панасюк А.Ю. Психологические основы убеждающего воздействия. Автореф. Дисс. ... докт. психол. наук. / А.Ю.Панасюк - М., 1992. – 36с.
19. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М., изд. Мысль, 1971., с.160-
20. Погольша Валентина Михайловна. Социально-психологический потенциал личного влияния: Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.05 / Валентина Михайловна Погольша. -  СПб., 1998. 26 c.
21. Поліщук М. Організаційні умови застосування технології психологічного впливу в системі владних відносин Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Михайло Миколайович Поліщук; Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 2004. — 20 с. — укp.
22. Самборська О. В. Соціально-психологічні механізми переконуючого впливу: Дис. канд. психол. наук: 19.00.05 /О.В.Самборська; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 190 с.