Чаплак Ян, Солійчук Ірина, Резнік Віталій

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ПОНЯТТЯ ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАПИТ ТА ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗВЕРНЕНЬ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ

 

 

Як зазначає О.Корабліна, психологічна готовність до прий­нят­тя допомоги визначається, як ак­ту­ально виявле­ний стан особистості, що виражається в на­явності  активного бажання змінити ситуа­цію, вирішивши проблему, що виникла, і в по­зитивному ставленні до запропонованої допомоги [7]. Практичний психолог, починаючи процес надання психологічної допомоги, розглядає, в першу чергу, психологічний запит. Тобто, фор­мулювання та рішення завдань надання психологічної допомоги починається з психологічного запиту клієнта. Людина, яка звернулася до психолога, формулює свій запит, в якому відображена її основна проблематика та побажання, пов’язані з тим, чого б вона хотіла до­сягти в процесі взаємодії з фахівцем. Психологічний запит - мотиво­ване певним чином звернення клієнта до консультанта з проханням надати конкретну форму психологічної допомоги [11]. Запит може бути сформульованим у формі прохання чи скарги надати конкретну форму психологічної допомоги. У наданні психологічної допомоги розмежовують такі поняття як «скарга», «проблема» та «запит». М.Чібісова вказує на те, що ключовими поняттями, які дозволяють розглядати різноманітні аспекти теорії та практики психологічної до­помоги, являються «скарга», «проблема» та «запит». Автор рекомен­дує скаргою називати привід для звернення, те, що непокоїть (турбує) клієнта. Саме з обговорення скарги починається взаємодія надання психологічної допомоги. Проблема ж, за визначенням М.Чібісової, є результатом спільної роботи клієнта та психолога, представляючи со­бою певне психологічне завдання, яке клієнт буде вирішувати за до­помогою психолога. А «запит» автор визначає як прохання про пси­хологічну допомогу [14]. Тобто, клієнт звертається до психолога з проханням надати психологічну допомогу, описуючи в тій чи іншій формі свої труднощі, переживання.

Для того, щоб людина зважилася на процес психологічної допомоги, необхідно, як мінімум, дві умови [11]: об'єктів на наявність психологічних проблем, які лежать в основі несприятливого психологічного стану; хоча б часткова рефлексія людиною своїх проблем, тобто відображення їх у свідомості у формі потреби отримання психологічної допомоги.

Запит клієнта може бути внутрішнім чи зовнішнім. Внутрішній запит припускає, що скарга клієнта пов’язана з ним самим. У ситуації зовнішнього запиту скарга клієнта пов’язана з якоюсь іншою особою: дружиною, родичем, колегою тощо [14].  Прохання чи скарга може бути виражена конструктивно чи неконструктивно. Наприклад, не­конструктивний запит може виражатися так: «Хочу бути щасливим», «Хочу ніколи не хвилюватися» тощо, або клієнт може спрямовувати свій запит не на себе, а вимагає змінити іншого: «Поясніть йому, що він не правий», «Вплиньте на нього…» тощо. Запит, який побудова­ний на бажанні змінити іншого, дозволяє зняти з себе відповідаль­ність за те, що відбувається (перекласти відповідальність на іншого). Прикладами конструктивного запиту можуть слугувати: запит про інформацію; запит про допомогу в самопізнанні, розумінні прийняття себе тощо. 

 Спектр можливих проблем, які є причиною звернення до психо­лога, може бути досить широкий: від харчових розладів до проблем, які зачіпають самі основи існування людини. Існують різні підходи до класифікації психологічних проблем. Виділяються, наприклад, проблеми особистісні, педагогічні, комунікативні, вікові тощо. Про­блеми можуть відрізнятися за ступенем їх складності (у першу чергу, для самого клієнта): від простих, коли буває достатньо звичайної ро­з'яснювальної бесіди, до складних, що вимагають від клієнта відкрит­тів, інсайту, що можливо лише при тривалій консультативній ро­боті [5; 7; 9; 11; 13]. Наступна класифікація припускає виділення підстав для локалізації джерел виникнення проблеми [11]:

    а) оточення (включає проблеми, пов'язані з сім'єю, місцем проживання людини, місцем навчання, роботи, відносинами зі знайо­мими, друзями тощо);

    б) життя людини в цілому ( фіксуються загальні проблеми, такі як сенс життя, самореалізація, фінансово-побутові проблеми, суїци­дальна активність);

    в) людина ( відображає проблеми фізіологічного плану, в тому числі нормальні психофізіологічні стани, сексуальні проблеми,хво­роби, наркотичну залежність).

 Навіть наявність об'єктивних причин для звернення за психоло­гічною допомогою не завжди призводять до того, що людина йде до психолога. Причини тут можуть бути самими різноманітними:недо­статній рівень освіти та інформованість з питань психології;відсут­ність знань про специфіку діяльності психолога в тому чи іншому виді надання психологічної допомоги;існування певних психологіч­них бар'єрів: страх оголити свій внутрішній світ, небажання позбу­тися деяких психологічних проблем, що використовуються як за­хисту, недовіру чи невпевненість в тому, що психолог може допо­могти тощо [1; 2; 11].

    Іноді, потрібно з боку психолога створити (можливий варіант і через третіх осіб) мотивацію для отримання психологічної допомоги. У цьому випадку можливі певні попереджувальні дії з боку фахівця надання психологічної допомоги: роз'яснення, заочні консультації, запрошення членів сім'ї. Однак, якщо мотивація попрацювати над своїми психологічними проблемами у людини не сформована, втру­чання у його внутрішній світ без його дозволу допустимо лише у ви­няткових обставинах. Наприклад, при загрозі здійснення суїциду, кримінального злочину, в інших критичних ситуаціях, коли негативні наслідки невтручання можуть значно перевищити шкоду від пору­шення психологічної недоторканності. Але навіть у таких випадках практичному психологу потрібно пам'ятати про етику та про те, що надмірна активність може мати протилежний ефект, тому зловживати нею не слід [3; 8; 11; 12].

Звернення щодо отримання психологічної допомоги – це перший крок, який свідчить про реальне бажання щось змінити в собі, в своїх особистих стосунках чи в професійному житті, і цей крок робить це бажання більш реальним. Звернення за допомогою до психолога вка­зує, з одного боку, про усвідомлення потреби щось змінити у своєму житті, з іншого, – про готовність взяти відповідальність за власне життя. Тому перший крок клієнта завжди буде правильно сприйнятий і з першого візиту до психолога-консультанта він може розрахову­вати на серйозне ставлення, підтримку й повагу фахівця.

Існує два основних класи причин звернень за психологічною допомогою:

ü   бажання людини розвиватися, удоско­налюватися, розширювати свій внут­рішній світ, більше розуміти себе. В такому випадку психологічна кон­сультація може бути інформаційною (наприклад, надання інформації щодо результатів психодіагностичного дос­лідження) або профілюючою (орієнтування на певний вид діяль­ності).

ü   конкретні особисті труднощі або проблеми. Наприклад, коли лю­дина каже: «Я боюся...»,«Я не знаю, як мені втриматися...», «Я не можу спілкуватися з людьми...», «Я не знаю як мені діяти...» тощо. У такому випадку консультація буде мати корекційний характер. При цьому вона може бути підтримуючою, або спрямованою на зміну ставлення до себе чи до інших людей та ситуацій [4,с.16].

Так Г.Колеснікова зосереджує увагу та таких найбільш частих си­туаціях звернень клієнтів за психологічною допомогою [6,с.12]:

ü  кризова ситуація (не  знають як вчинити у відповідній ситуації; зна­ють як вирішити проблему, але шукають підтримки);

ü  «хронічний» важкий випадок (не знають як вчинити у відповідній ситуації; знають як вирішити проблему, але шукають підтримки; вичерпані ресурси для самостійного вирішення проблеми);

ü  стан емоційного зриву «остання капля» (не знають як вчинити у пев­ній ситуації);

ü  психологічна самотність (прагнення до спілкування, зацікавле­ність, «кинути виклик»).

У науковій літературі виділяється й більш широкий спектр дифе­ренціації причин звернень за психологічною допомогою(таблиця № 1.) [11].

Потрібно зауважити, що кваліфікація цих причин не є психологічним діагнозом. Крім цього, наявність у клієнта того чи ін­шого стану не виключає існування інших.

Таблиця 1.

Причини звернень за психологічною допомогою [11]

Причина	Характеристика
Тривога	Стан тривоги зустрічається досить часто. Можна сказати, що в тій чи іншій мірі він властивий майже всім, хто звертається за психологічною допомогою. Однак у певних випадках стан тривоги наявно є ключовою причиною звернення клієн­та. Основною особливістю клієнтів, які знаходяться в цьому стані, є занепо­коєність, що пов’язана з якими-небудь обставинами (що відбулися чи мають статися в їхньому житті), або занепокоєність як легка емоційна «домінанта». Стан тривоги може виступати в якості негативного контексту для розвитку більш серйозних проблем як для клієнта, так і для ближнього його оточення.
Сумнів, непевне-ність	У цю групу потрібно віднести ті випадки звернень, які викликані труднощами в прийнятті важливого життєвого рішення, або ж, навпаки, сумнівами у правиль­ності вже здійсненого вчинку. Випадки виникнення сумнівів, невпевненості в порівнянні з тривогою можна розглядати як більш виражену ступінь усвідом­лення проблем клієнтом. Як правило, те, що при тривозі приховується «на по­ловині шляху» до свідомості і, не знаходячи виходу та адекватного словесного вираження призводить до неспокою, у цьому випадку досить виражено у свідо­мості, причому дуже часто, як фундаментальна життєва проблема, яка уже ви­ступала раніше (можливо й багато разів) предметом самостійних роздумів.
Зневіра, пригніче-ність	Головною особливістю випадків цієї групи є переважно емоційне реагування на те, що відбуваються травмуючі життєві події. Клієнта обтяжують почуття туги, зневіри, образи й він, більш-менш усвідомлено, прагне розділити їх з будь-ким, отримати розраду в бесіді з авторитетною для нього людиною. У цьому випадку проблема для клієнта та консультанта полягає в тому, щоб підійти до обгово­рення тих інтимно значущих цінностей і бажань, в яких клієнт фрустро­ваний.
Потря-сіння	До цієї групи відносяться стани, пов'язані з обтяжливим відчуттям винятковості подій, які сталися з клієнтом (непоправне лихо, деструктивний вчинок тощо). Психотравмуюча подія представляється людині настільки жахливою, що супе­речить самим основам її життя. У більшості випадків, вона, як правило, не може або (і ) не хоче розповідати про цю подію людям зі свого оточення, але й не в змозі впоратися з нею самостійно.  Як правило, тут ми стикаємося з такою «оголеною душевною травмою», що в людини не існує ніяких засобів психоло­гічного захисту проти неї. Це відрізняє, зокрема, даний стан від зневіри, де ця фаза - фаза гострого страждання, якщо і мала місце, - вже пройдена, і нерідко саме зневіру можна розглядати як своєрідний - непродуктивний - засіб психоло­гічної компенсації.
Порочне коло конфлік-ту	У випадку цього типу звертає на себе увагу сама ситуація, в якій знаходиться клієнт. Як правило, це ситуація актуального конфлікту з кимось зі своїх близь­ких, знайомих тощо. Тобто конфлікту, з якого він не може або не хоче вийти. Цей стан характеризується, в першу чергу, надзвичайною емоційною значи­містю учасників конфлікту один для одного при вкрай болісних формах.
Пошук участі	Недолік душевної близькості в життєвих контактах з людьми спонукає людину шукати компенсації «на боці», зокрема - у  спілкуванні з психологом з приводу тих чи інших особистих психологічних проблем. У цьому випадку основний сенс консультування полягає у взаємному прагненні до близькості, і взаємини клієнта з психологом-консультантом набувають як би «самоцінний» харак­тер.  У клієнтів цього типу сильно виражене прагнення до встановлення близь­ких емоційних стосунків з іншою людиною, при тому, що їх особисте життя не­рідко відзначається самотністю. Об'єктивні життєві труднощі та притаманна цим людям схильність до «самокопання» робить їх уразливими для настроїв безнадії та відчаю. Їх перший візит до психолога нерідко відбувається під впли­вом цих почуттів. Для клієнтів у пошуках участі необхідно знайти в консуль­танті як би співучасника свого життя, і вони спочатку налаштовані на тривале, «поглиблене» співробітництво.
Психоло-гічна інтокси-кація	Поширеність цього стану є відносно недавнім «завоюванням» нашої культури. Вона пов'язана, поряд з іншими обставинами, з поширенням психологічних знань про особистість, про конфлікти і т.п. в масовій свідомості, внаслідок чого у деяких людей виникає ілюзія ніби психологія, так добре розбираючись в людських помилках, знає правила того, як треба жити, щоб цих помилок не до­пускати. Перебуваючи в такому стані, клієнт, як правило, не відчуває в цей мо­мент будь-яких наявних труднощів чи страждань і звертається за консультатив­ною допомогою ніби «про всяк випадок». Клієнт схильний знаходити в собі всі можливі та неможливі «комплекси», а його готовність до самоаналізу настільки ж безмежна, наскільки і його надії на психологічну допомогу. Звертаючись до психолога, такий клієнт, з одного боку, хоче змін свого статус-кво, з іншого боку, досить жорстко обмежує «зону пошуку» рівнем психологічних законо­мірностей. У результаті, справжні обставини його життя, його вчинки, думки та почуття виявляються більш або менш «приглушеними» тими психологічним діагнозами, в межах яких він усвідомлює себе та своє життя і які він пропонує консультанту в якості «матеріалу» для спільної роботи.
Управ­ління-ма­ніпуляція	Клієнт, у більшості випадків, зосереджений на інших людях - конкретних осо­бах зі свого життєвого оточення, або взагалі на всіх, з ким йому доводиться спіл­куватися. У консультуванні він шукає можливості психологічно «озброї­тися» тими чи іншими знаннями або прийомами спілкування, які допомогли б йому домагатися бажаних результатів від його партнерів зі спілкування. При цьому сенс результатів щодо моральної та психологічної виправданості тих ці­лей, які ставить клієнт перед собою в спілкуванні, він найменше схильний обго­ворювати з консультантом, і спроби вирішити ці питання дуже часто зустріча­ють більш-менш виражений опір.  У підтексті прагнення до маніпуляції нерідко можна знайти глибоку розчарованість і відчай, що пояснюють той особливий азарт, який властивий цим клієнтам в їх прагненні домагатися свого.

Будь-яка диференціація причин звернень до послуг фахівця-пси­холога досить умовна, але як зазначають психологи-дослідники, що надання психологічної допомоги стає можливим тільки в тому ви­падку, коли на неї є актуальний запит, що породжується занепокоєн­ням людини ситуацією, яку вона переживає [2; 3; 4; 6; 9].  Рішучість звернутися за психологічною допомогою виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати, що щось в її житті знову й знову повторюється з одним і тим же самим безрадісним результатом [13].

Як зазначає С.Петрушин, коли людина звертається до психолога, то частіше всього вона говорить про симптоми, а не про саму проблему, яка породжує їх: «Дитина мене не слухає, з дружиною постійні конфлікти, не можу спілкуватися з людьми, не в змозі  заробляти гроші і так далі». Це подібно на візит до лікаря, де в якості таблетки клієнт очікує поради. Йому простіше говорити про симптоми, чим про свої приховані бажання [10]. У цьому ракурсі практичну психологію, на думку автора, можна поділити на два види – «зняття симптому» та «зняття проблеми». Суть першого виду полягає в навчанні людини маніпулювати оточенням – заставити сина слухатися, вирішувати конфлікти, навчити комунікативним навикам. У даних ситуаціях проблема перестає проявлятися. В основі іншого виду – допомогти людині вияснити причину, чому їй потрібно, щоб син її не слухався, і так далі. Тому, що проблема полягає не в оточуючих, і їх не потрібно виправляти. Неблагополуччя з ними сигналізує, що у самої людини щось не так, і потрібно змінитися їй. У першій стратегії проходить робота щодо виправлення наслідків, у другій – «зі світу наслідків у світ причина». Коли з причиною справилися, наслідки самі відпадуть. За твердженням С.Петрушина, симптом є лише орієнтиром для пошуку глибинної причини. До симптому потрібно підходити з точки зору символічного виконання бажань. Це і створює проблему при консультуванні. Людина відверто (усвідомлено) прагне позбутися симптому, і також відверто (але підсвідомо) зацікавлена в його збереженні [10].

На основі проаналізованого теоретико-методологічного матеріалу щодо надання психологічної допомоги можна констатувати, що питання про поняття психологічного запиту та причин звернень за психологічною допомогою є досить актуальним на сьогоднішньому етапі становлення психологічної служби. Розгалуженість диференціації причин звернень за психологічною допомогою з одного боку створює в теорії певну хаотичність, а з іншого – демонструє бурхливий розвиток варіантів теоретичних концепцій психоконсультування та психотерапії.

ЛІТЕРАТУРА:                                                                                 

1. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию / Г.С.Абрамова– [2-е изд.]. – М.: Издательский центр «Академия», 1996. – 128с.
2. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю.Е. Алешина– [2-е изд.]. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 208 с
3. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика  // Московский психотерапевтический журнал / А.Ф. Бондаренко– М., 1993. – № 1. – С. 63−76.
4. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник / С.В.Васьківська. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256с.
5. Глэддинг С. Психологическое консультирование / С. Глэддинг – [4-е изд.]. – СПб: Питер, 2002. – 736 с.
6. Колесникова Г.И. Психологическое консультирование / Колесникова Г.И. – Ростов на Дону:  Феникс,  2006. – 284 с.
7. Кораблина Е.П. Психологическая помощь как профессиональная деятельность практического психолога: психологические проблемы самореализации личности / Е.П.Кораблина; [под ред. Г.С. Никифорова, Л.А. Коростылёвой]. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. – 432с.
8. Основи практичної психології / Підручник. – 3-тє вид., стереотип. [В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.] – К.: Либідь, 2006. – 536 с.
9. Панок В.Г. Психологічне консультування: теорія та практика: навч.-метод. посібник / В.Г.Панок, І.М. Зварич, Я.В. Чаплак, О.М.Чернописький – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 272 с.
10. Петрушин С.В. Мастерская психологического консультирования / С.В.Петрушин. – М.: ПЕР СЭ, 2003. – 143с.
11. Пчелинцева Е.В.Психологическая помощь педагогам и родителям: Учебно-методическое пособие / Е.В.Пчелинцева.- Великий Новгород: НовГУ имени Ярослава Мудрого, 2006. – 72с.
12. Румянцева Т.В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре: [учебное пособие] / Т.В. Румянцева– СПб.: Речь, 2006. – 176 с.
13. Хомич Г.О. Основи психологічного консультування: Навч. посіб./ Хомич Г.О., Ткач Р. М.  – К.: МАУП, 2004. – 152 с.
14. Чибисова М.Ю. Материалы курса «Психологическое консультирование: от диагностики к путям решения проблем»: лекции 1-4. / М.Ю.Чибисова // М.: Педагогический университет «Первое сентября» 2011. – 64.