Ян Чаплак 

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ-ПРАКТИКІВ ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

 Вступ. У Національній доктрині розвитку освіти України визначається, що основним завданням сучасної школи нашої незалежної держави ХХІ століття є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в нашій демократичній державі ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної  свідомості. Тобто, процеси гуманізації суспільства передбачають сприяння досягнення особистістю соціальної ефективності й успішності. За визначеними завданнями Закону України «Про освіту» наукові зусилля педагогів і психологів спрямовуються на вдосконалення, поглиблення індивідуальних життєтворчих процесів у молодої людини, особливо раннього юнацького віку – періоду особистісного самовизначення й побудови перспективної хронокарти власного життя. Тому в Положенні про психологічну службу системи освіти України вказано, що психологічна служба в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян нашої країни і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.  Цей факт вимагає від сучасної психологічної служби системної та ефективної роботи у всіх видах надання психологічної допомоги (М.Й.Боришевський, Н.І.Литвинова, В.Г.Панок, Н.А.Побірченко, Л.О.Хомич та ін.). Для її розвитку велике значення має як методичне забезпечення психодіагностики, корекційної та розвивальної роботи, консультування та психотерапії, так і підготовка професійно спроможних фахівців щодо конструктивної діяльності у даних видах надання психологічної допомоги. Тому нагальною проблемою ВНЗ щодо професійної готовності практичного психолога у сфері психоконсультування є забезпечення якісно нового рівня підготовки майбутніх фахівців в умовах ринкової економіки нашої країни, тобто, практичний психолог – дуже відповідальна професія вже тим, що вона передбачає втручання у життя іншої людини.

 

Сутність готовності, проблема співвідношення різних видів готовності розглядається у філософських, психологічних та педагогічних колах(О. Г. Асмолов, Б.Г. Ананьєв, Г.О.Балл, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, М.І.Дьяченко, І.А.Зязюн, Л.Кандибович, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, В.В.Рибалка, С.Л.Рубінштейн, Н.В.Чепелєва та багато інших). У сучасній науковій психології розроблені теоретичні підходи щодо розуміння готовності психолога-практика у професійній діяльності (Ю.Є.Альошина, О.Ф.Бондаренко, С.В.Васьківська, П.П.Горностай, М.А.Гуліна, А.К.Дмитренко, Д.Крістенсен, Т.Крістіані, В.Г.Панок, В.Юстіцкіс та інші). Всі науковці-дослідники, які вивчають проблему формування готовності студентів-психологів до професійної діяльності, включають в її структуру такі компоненти, як мотиви вибору професії, професійна спрямованість (позитивне ставлення до своєї професії, установка на професійну діяльність) [1; 6; 7; 10], професійно-значущі якості особистості; широкий об’єм знань, умінь і навиків [7; 8; 9]; емоційні та вольові властивості студента, його стани [2; 3; 8; 9]. Тому, що професія психолога, передбачає специфічні психічні та емоційні навантаження: намагання розібратися в проблемах клієнтів, що знаходяться в стресових або кризових ситуаціях; можливість стати об‘єктом прояву агресії клієнта; не виключена навіть можливість суїциду клієнта тощо.

Сучасні структури комплексів щодо рівнів професійної готовності, які мають бути у психолога-практика та вимог до його професійно важливих якостей у сфері консультування із учнями старшого шкільного віку аналізуються у працях таких науковців як Ю.Є.Альошина, О.Ф.Бондаренко, Дж.Браун, П.Горностай, Д.Крістенсен, Т.Крістіані, В.Г.Панок, Л.В.Усачова, Н.В.Чепелєва та інші. Процес формування готовності  майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи із старшокласниками має за своєю суттю універсальний характер, який вбирає в себе усі напрями й аспекти діяльності педагогічного  навчального закладу.

Постановка завдання. У нашій статті ми постаралисяописати концептуальну особистісно-акмеологічну модель готовності психолога-практика до консультативної роботи зі старшокласниками та представити результати дослідження щодо виявлення проявів готовності майбутніх психоконсультантів до роботи з учнівською молоддю.

Результати. В якості методологічного підходу до вивчення і формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю доцільно використовувати спеціальний особистісно-акмеологічний підхід, який забезпечує реалізацію багаторівневого процесу результативності психологічної допомоги на основі втілення особистісного потенціалу психолога у суб’єкт-суб’єктній взаємодії з особистістю старшокласника [9]. Особистісно-акмеологічний підхід базується на принципах, за якими вивчення і формування готовності до консультативної роботи здійснюється комплексно. В якості базових компонентів особистісно-акмеологічного підходу виділяються віковий, освітній, професійний, особистісний. Системоутворюючим фактором відносно всієї категоріальної системи як базових, так і похідних від них особистіно-акмеологічних компонентів є особистісний компонент готовності.

У контексті розробки особистісно-акмеологічної моделі готовності майбутнього психолога-практика до консультативної діяльності зі старшокласниками була проаналізована література з питань професійної підготовки шкільних практичних психологів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю, що дозволило виділити три основних компоненти готовності фахівця [9]:

  • це знання теоретичних засад консультативної роботи з учнівською молоддю(теоретичний компонент) [3; 10]: стадії консультування та основні теоретичні підходи, шкільне консультування [3; 9]; екзистенційні та особистісні проблеми підлітка; психолого-педагогічне консультування [6]: консультування педагогічного колективу, адміністрації ЗНЗ та батьків щодо відповідних проблем старшокласників; психолого-педагогічні засади професійної орієнтації школярів; особистісний підхід як психолого-педагогічний принцип організації профільної та професійної підготовки учнівської молоді [7; 8]; принцип гуманізації в загальноосвітній та професійній підготовці учнівської молоді [2; 6]; принцип суспільно-особистісного прагматизму та партнерства в професійній підготовці учнівської молоді до праці в умовах ринку [3; 6];
  • володіння конкретними методами і методиками консультування (практичний компонент) [3; 6; 9]: напрямки у практиці консультування; навики певного теоретичного підходу у відповідному напрямку; навики у консультуванні учнівської молоді та інших учасників психолого-педагогічного колективу;
  • наявність особистісної підготовки (особистісний компонент), яка б дозволила уникнути непрофесіоналізму [2; 3; 6; 7; 8]: стійкі мотиви вибору професії,  сформована спрямованість на діяльність у різних видах надання психологічної допомоги; об’єктивна самооцінка професійно значущих якостей особистості, наявність умінь організації самовиховання,

 

Малюнок 1

Готовність психолога-практика до консультативної взаємодії з учнівською молоддю

 

самовдосконалення; стан упевненості в собі, як психолога; установка на активні та цілеспрямовані дії, налаштування на визначену поведінку в умовах розв’язання професійних завдань; стан задоволеності вибором професії, практичною діяльністю, спілкуванням з учасниками навчально-виховного процесу, батьками;  психологічна стійкість: витримка, самоконтроль, відсутність страху перед клієнтами, емоційної напруги та інше (малюнок 1).

На основі концептуальної моделі ми розробили програму та методику дослідження проявів готовності майбутніх психологів консультування учнівської молоді.  У вищезазначеній програмі представлені концептуально-фундаментальні завдання констатуючого етапу нашого емпіричного дослідження щодо виявлення особливостей та динаміки формування готовності особистості майбутніх психологів-практиків до консультативної діяльності із старшокласниками у процесі вузівської підготовки. Описано ряд методик, які  дозволили згідно з гіпотезою  й завданнями визначити кількісні та якісні показники особливостей особистісної готовності та їх вплив на рівень теоретичної та практичної готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи із учнівською молоддю. 

Реалізуючи дослідний задум і вирішуючи поставлені завдання збору інформації, ми застосували ряд методик на різних етапах дослідження для визначення особистісного, теоретичного та практичного компонентів готовності психолога-практика до консультативної діяльності із старшокласниками. Дослідження проводилось зі студентами ІV та V (випускного) курсів Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича з метою вивчення рівня сформованості готовності особистості майбутніх практичних психологів до консультативної діяльності зі старшокласниками під час навчання у вузі. Зафіксовані особливості сформованості особистісної готовності особистості студентів дали можливість порівняти і зрозуміти зміну сформованості її основних критеріїв майбутніх консультантів-психологів у процесі їх професійного становлення та проаналізувати важливість вивчення умов гармонізації структури професійної готовності особистості психологів-практиків.

Базуючись на основних теоретичних положеннях та орієнтуючись на реальну систему навчально-виховної роботи, яка функціонує у вузі, ми виділили наступні взаємопов`язані напрямки роботи із майбутніми психологами практиками, націлені на реалізацію поставлених завдань: комплекс соціально-психологічних тренінгів щодо формування готовності майбутніх психологів до консультативної діяльності з учнівською молоддю; розробка та впровадження практикуму психологічного консультування; розробка та впровадження програми психоконсультативної практики студентами у ЗНЗ; організація самостійної роботи студентів, застосовуючи індивідуальні навчально-дослідні завдання. Проаналізована ефективність запропонованої моделі формування готовності особистості майбутнього практичного психолога до консультативної діяльності із старшокласниками. Результати експерименту показали, що відмінності в особистісному компоненті готовності особистості майбутніх практичних психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю у контрольній групі до і після експерименту статистично не значущі (t=0,65). В експериментальній групі відмінності в особистісному компоненті готовності особистості студентів до і після експерименту статистично значущі (t = 5,53).

В якості основного методу статистичної обробки емпіричного матеріалу було проведено  кореляційний аналіз, який показав, що блок методик, які ми і підібрали для дослідження  рівня розвитку готовності до консультативної діяльності майбутніх психологів-практиків до консультативної діяльності з учнівською молоддю є надійним та валідним. Високий рівень кореляційних зв’язків  ми отримали між усіма методиками. Отже, проведений вище кількісний аналіз результатів дослідження свідчить про те, що експериментальна робота з майбутніми практичними психологами сприяла зміні їх готовності у позитивному напрямі. В контрольній групі, де така робота не проводилась, значущих змін в особистісній готовності особистості студентів не виявлено (таблиця 1, 2):

Таблиця 1

Коефіцієнти кореляційного зв’язку компонентів особистісно-акмеологічної моделі готовності майбутнього практичного психолога до консультативної взаємодії з учнівською молоддю (до та після експерименту) в експериментальній групі

 

Особистісний компонент

Теоретичний компонент

Практичний компонент

Особистісний компонент

до

1

0,322

0,432

після

1

0,547

0,761

Теоретичний компонент

до

0,322

1

0,318

після

0,547

1

0,491

Практичний компонент

до

0,432

0,318

1

після

0,761

0,491

1

Таблиця 2

Коефіцієнти кореляційного зв’язку компонентів особистісно-акмеологічної моделі готовності майбутнього практичного психолога до консультативної взаємодії з учнівською молоддю (до та після експерименту) в контрольній групі

 

 

Особистісний компонент

Теоретичний компонент

Практичний компонент

Особистісний компонент

до

1

0,325

0,421

після

1

0,351

0,436

Теоретичний компонент

до

0,325

1

0,321

після

0,351

1

0,442

Практичний компонент

до

0,421

0,321

1

після

0,436

0,442

1

На основі кореляційного аналізу, що проведений після формуючого експерименту в контрольній та експериментальній групах встановлено, що між компонентами особистісно-акмеологічної моделі готовності психологів-студентів до консультативної роботи із старшокласниками існують певні кореляційні зв’язки. Результати кореляційного аналізу після формуючого експерименту дозволили зробити висновок, що сила і тіснота взаємозв’язку між компонентами особистісним, теоретичним та практичним особистісно-акмеологічної моделі готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками в експериментальній групі значно збільшились, тоді як у контрольній групі вони змінилися несуттєво. Було встановлено, що кореляційний зв’язок збільшився в експериментальній групі між особистісним та практичним компонентами (0,761), між особистісним та теоретичним компонентами (0,547).

Висновки. Таким чином, формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю здійснювалось шляхом цілісного розвитку структурно-функціональних компонентів особистісно-акмеологічної моделі.

Кореляційний аналіз взаємозв’язку між показниками вказаних компонентів в контрольній групі, яка навчалась за традиційною програмою, показав, що зв’язок між компонентами особистісно-акмеологічної моделі готовності до консультативної взаємодії зі старшокласниками не змінився. Даний аналіз засвідчив, що впровадження розробленої програми і методики дійсно забезпечує формування особистісно-професійних якостей психолога практика щодо ефективної консультативної взаємодії з учнівською молоддю.

Разом з тим, ми усвідомлюємо, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективу її дослідження вбачаємо у поглибленому аналізі цілісної системи забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів у процесі фахової підготовки, використовуючи різні форми та засоби роботи, у подальшому пошуку і конкретизації її критеріїв та методів і методик їх вивчення.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. 1.                  Акмеология: методология, методы и технологии / Материалы научной сессии, посвященной 75-летию члена-корреспондента РАО, Президента МААН Н.В. Кузьминой. /Под общей редакцией вице-президента МААН, заслуженного деятеля науки РФ, докт. психологических наук, профессора. А.А. Деркача. - М.: РАГС, 1998. - 230 с.
  2. 2.                  Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – М.: Наука, 1977. – 380с.
  3. 3.                  Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 1996. – 237с.
  4. 4.                  Деркач А.А., Зазыкин В.Г. Акмеология: Учебное пособие – СПб: Питер, 2003. – 256с.
  5. 5.                  Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Радянська школа, 1989. – 608с.
  6. 6.                  Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / Под ред. А.А.Бодалева, А.А.Деркача, Л.Г.Лаптева. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2003. -640с.
  7. 7.                  Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (Досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату): Навчально-методичний посібник. – К.: Ніка-Центр, 2003.—204с.
  8. 8.                  Рибалка В.В. Психологічна культура особистості у професійній підготовці та діяльності практичного психолога // Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах . - К.: Ніка-Центр, 2002. -- С.29-32.
  9. 9.                  Чаплак Я. Теоретико-методологічні засади готовності майбутніх психологів до практичної діяльності / Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / за ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2005. – Ч.16. – С. 149–154.
  10. 10.              Шевченко Н.Ф. Актуальні питання професійної підготовки психологів у системі вищої освіти // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. – К.: Ніка-Центр, 2002. – С.186-189.