(СТАТЬЯ НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ)

Чаплак Ян, Солійчук Ірина, Резнік Віталій

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ПОНЯТТЯ ПРО ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАПИТ ТА ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗВЕРНЕНЬ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ

 

 

Як зазначає О.Корабліна, психологічна готовність до прий­нят­тя допомоги визначається, як ак­ту­ально виявле­ний стан особистості, що виражається в на­явності  активного бажання змінити ситуа­цію, вирішивши проблему, що виникла, і в по­зитивному ставленні до запропонованої допомоги [7]. Практичний психолог, починаючи процес надання психологічної допомоги, розглядає, в першу чергу, психологічний запит. Тобто, фор­мулювання та рішення завдань надання психологічної допомоги починається з психологічного запиту клієнта. Людина, яка звернулася до психолога, формулює свій запит, в якому відображена її основна проблематика та побажання, пов’язані з тим, чого б вона хотіла до­сягти в процесі взаємодії з фахівцем. Психологічний запит - мотиво­ване певним чином звернення клієнта до консультанта з проханням надати конкретну форму психологічної допомоги [11]. Запит може бути сформульованим у формі прохання чи скарги надати конкретну форму психологічної допомоги. У наданні психологічної допомоги розмежовують такі поняття як «скарга», «проблема» та «запит». М.Чібісова вказує на те, що ключовими поняттями, які дозволяють розглядати різноманітні аспекти теорії та практики психологічної до­помоги, являються «скарга», «проблема» та «запит». Автор рекомен­дує скаргою називати привід для звернення, те, що непокоїть (турбує) клієнта. Саме з обговорення скарги починається взаємодія надання психологічної допомоги. Проблема ж, за визначенням М.Чібісової, є результатом спільної роботи клієнта та психолога, представляючи со­бою певне психологічне завдання, яке клієнт буде вирішувати за до­помогою психолога. А «запит» автор визначає як прохання про пси­хологічну допомогу [14]. Тобто, клієнт звертається до психолога з проханням надати психологічну допомогу, описуючи в тій чи іншій формі свої труднощі, переживання.

Для того, щоб людина зважилася на процес психологічної допомоги, необхідно, як мінімум, дві умови [11]: об'єктів на наявність психологічних проблем, які лежать в основі несприятливого психологічного стану; хоча б часткова рефлексія людиною своїх проблем, тобто відображення їх у свідомості у формі потреби отримання психологічної допомоги.

Запит клієнта може бути внутрішнім чи зовнішнім. Внутрішній запит припускає, що скарга клієнта пов’язана з ним самим. У ситуації зовнішнього запиту скарга клієнта пов’язана з якоюсь іншою особою: дружиною, родичем, колегою тощо [14].  Прохання чи скарга може бути виражена конструктивно чи неконструктивно. Наприклад, не­конструктивний запит може виражатися так: «Хочу бути щасливим», «Хочу ніколи не хвилюватися» тощо, або клієнт може спрямовувати свій запит не на себе, а вимагає змінити іншого: «Поясніть йому, що він не правий», «Вплиньте на нього…» тощо. Запит, який побудова­ний на бажанні змінити іншого, дозволяє зняти з себе відповідаль­ність за те, що відбувається (перекласти відповідальність на іншого). Прикладами конструктивного запиту можуть слугувати: запит про інформацію; запит про допомогу в самопізнанні, розумінні прийняття себе тощо. 

 Спектр можливих проблем, які є причиною звернення до психо­лога, може бути досить широкий: від харчових розладів до проблем, які зачіпають самі основи існування людини. Існують різні підходи до класифікації психологічних проблем. Виділяються, наприклад, проблеми особистісні, педагогічні, комунікативні, вікові тощо. Про­блеми можуть відрізнятися за ступенем їх складності (у першу чергу, для самого клієнта): від простих, коли буває достатньо звичайної ро­з'яснювальної бесіди, до складних, що вимагають від клієнта відкрит­тів, інсайту, що можливо лише при тривалій консультативній ро­боті [5; 7; 9; 11; 13]. Наступна класифікація припускає виділення підстав для локалізації джерел виникнення проблеми [11]:

    а) оточення (включає проблеми, пов'язані з сім'єю, місцем проживання людини, місцем навчання, роботи, відносинами зі знайо­мими, друзями тощо);

    б) життя людини в цілому ( фіксуються загальні проблеми, такі як сенс життя, самореалізація, фінансово-побутові проблеми, суїци­дальна активність);

    в) людина ( відображає проблеми фізіологічного плану, в тому числі нормальні психофізіологічні стани, сексуальні проблеми,хво­роби, наркотичну залежність).

 Навіть наявність об'єктивних причин для звернення за психоло­гічною допомогою не завжди призводять до того, що людина йде до психолога. Причини тут можуть бути самими різноманітними:недо­статній рівень освіти та інформованість з питань психології;відсут­ність знань про специфіку діяльності психолога в тому чи іншому виді надання психологічної допомоги;існування певних психологіч­них бар'єрів: страх оголити свій внутрішній світ, небажання позбу­тися деяких психологічних проблем, що використовуються як за­хисту, недовіру чи невпевненість в тому, що психолог може допо­могти тощо [1; 2; 11].

    Іноді, потрібно з боку психолога створити (можливий варіант і через третіх осіб) мотивацію для отримання психологічної допомоги. У цьому випадку можливі певні попереджувальні дії з боку фахівця надання психологічної допомоги: роз'яснення, заочні консультації, запрошення членів сім'ї. Однак, якщо мотивація попрацювати над своїми психологічними проблемами у людини не сформована, втру­чання у його внутрішній світ без його дозволу допустимо лише у ви­няткових обставинах. Наприклад, при загрозі здійснення суїциду, кримінального злочину, в інших критичних ситуаціях, коли негативні наслідки невтручання можуть значно перевищити шкоду від пору­шення психологічної недоторканності. Але навіть у таких випадках практичному психологу потрібно пам'ятати про етику та про те, що надмірна активність може мати протилежний ефект, тому зловживати нею не слід [3; 8; 11; 12].

Звернення щодо отримання психологічної допомоги – це перший крок, який свідчить про реальне бажання щось змінити в собі, в своїх особистих стосунках чи в професійному житті, і цей крок робить це бажання більш реальним. Звернення за допомогою до психолога вка­зує, з одного боку, про усвідомлення потреби щось змінити у своєму житті, з іншого, – про готовність взяти відповідальність за власне життя. Тому перший крок клієнта завжди буде правильно сприйнятий і з першого візиту до психолога-консультанта він може розрахову­вати на серйозне ставлення, підтримку й повагу фахівця.

Існує два основних класи причин звернень за психологічною допомогою:

ü   бажання людини розвиватися, удоско­налюватися, розширювати свій внут­рішній світ, більше розуміти себе. В такому випадку психологічна кон­сультація може бути інформаційною (наприклад, надання інформації щодо результатів психодіагностичного дос­лідження) або профілюючою (орієнтування на певний вид діяль­ності).

ü   конкретні особисті труднощі або проблеми. Наприклад, коли лю­дина каже: «Я боюся...»,«Я не знаю, як мені втриматися...», «Я не можу спілкуватися з людьми...», «Я не знаю як мені діяти...» тощо. У такому випадку консультація буде мати корекційний характер. При цьому вона може бути підтримуючою, або спрямованою на зміну ставлення до себе чи до інших людей та ситуацій [4,с.16].

Так Г.Колеснікова зосереджує увагу та таких найбільш частих си­туаціях звернень клієнтів за психологічною допомогою [6,с.12]:

ü  кризова ситуація (не  знають як вчинити у відповідній ситуації; зна­ють як вирішити проблему, але шукають підтримки);

ü  «хронічний» важкий випадок (не знають як вчинити у відповідній ситуації; знають як вирішити проблему, але шукають підтримки; вичерпані ресурси для самостійного вирішення проблеми);

ü  стан емоційного зриву «остання капля» (не знають як вчинити у пев­ній ситуації);

ü  психологічна самотність (прагнення до спілкування, зацікавле­ність, «кинути виклик»).

У науковій літературі виділяється й більш широкий спектр дифе­ренціації причин звернень за психологічною допомогою(таблиця № 1.) [11].

Потрібно зауважити, що кваліфікація цих причин не є психологічним діагнозом. Крім цього, наявність у клієнта того чи ін­шого стану не виключає існування інших.

Таблиця 1.

Причини звернень за психологічною допомогою [11]

Причина	Характеристика
Тривога	Стан тривоги зустрічається досить часто. Можна сказати, що в тій чи іншій мірі він властивий майже всім, хто звертається за психологічною допомогою. Однак у певних випадках стан тривоги наявно є ключовою причиною звернення клієн­та. Основною особливістю клієнтів, які знаходяться в цьому стані, є занепо­коєність, що пов’язана з якими-небудь обставинами (що відбулися чи мають статися в їхньому житті), або занепокоєність як легка емоційна «домінанта». Стан тривоги може виступати в якості негативного контексту для розвитку більш серйозних проблем як для клієнта, так і для ближнього його оточення.
Сумнів, непевне-ність	У цю групу потрібно віднести ті випадки звернень, які викликані труднощами в прийнятті важливого життєвого рішення, або ж, навпаки, сумнівами у правиль­ності вже здійсненого вчинку. Випадки виникнення сумнівів, невпевненості в порівнянні з тривогою можна розглядати як більш виражену ступінь усвідом­лення проблем клієнтом. Як правило, те, що при тривозі приховується «на по­ловині шляху» до свідомості і, не знаходячи виходу та адекватного словесного вираження призводить до неспокою, у цьому випадку досить виражено у свідо­мості, причому дуже часто, як фундаментальна життєва проблема, яка уже ви­ступала раніше (можливо й багато разів) предметом самостійних роздумів.
Зневіра, пригніче-ність	Головною особливістю випадків цієї групи є переважно емоційне реагування на те, що відбуваються травмуючі життєві події. Клієнта обтяжують почуття туги, зневіри, образи й він, більш-менш усвідомлено, прагне розділити їх з будь-ким, отримати розраду в бесіді з авторитетною для нього людиною. У цьому випадку проблема для клієнта та консультанта полягає в тому, щоб підійти до обгово­рення тих інтимно значущих цінностей і бажань, в яких клієнт фрустро­ваний.
Потря-сіння	До цієї групи відносяться стани, пов'язані з обтяжливим відчуттям винятковості подій, які сталися з клієнтом (непоправне лихо, деструктивний вчинок тощо). Психотравмуюча подія представляється людині настільки жахливою, що супе­речить самим основам її життя. У більшості випадків, вона, як правило, не може або (і ) не хоче розповідати про цю подію людям зі свого оточення, але й не в змозі впоратися з нею самостійно.  Як правило, тут ми стикаємося з такою «оголеною душевною травмою», що в людини не існує ніяких засобів психоло­гічного захисту проти неї. Це відрізняє, зокрема, даний стан від зневіри, де ця фаза - фаза гострого страждання, якщо і мала місце, - вже пройдена, і нерідко саме зневіру можна розглядати як своєрідний - непродуктивний - засіб психоло­гічної компенсації.
Порочне коло конфлік-ту	У випадку цього типу звертає на себе увагу сама ситуація, в якій знаходиться клієнт. Як правило, це ситуація актуального конфлікту з кимось зі своїх близь­ких, знайомих тощо. Тобто конфлікту, з якого він не може або не хоче вийти. Цей стан характеризується, в першу чергу, надзвичайною емоційною значи­містю учасників конфлікту один для одного при вкрай болісних формах.
Пошук участі	Недолік душевної близькості в життєвих контактах з людьми спонукає людину шукати компенсації «на боці», зокрема - у  спілкуванні з психологом з приводу тих чи інших особистих психологічних проблем. У цьому випадку основний сенс консультування полягає у взаємному прагненні до близькості, і взаємини клієнта з психологом-консультантом набувають як би «самоцінний» харак­тер.  У клієнтів цього типу сильно виражене прагнення до встановлення близь­ких емоційних стосунків з іншою людиною, при тому, що їх особисте життя не­рідко відзначається самотністю. Об'єктивні життєві труднощі та притаманна цим людям схильність до «самокопання» робить їх уразливими для настроїв безнадії та відчаю. Їх перший візит до психолога нерідко відбувається під впли­вом цих почуттів. Для клієнтів у пошуках участі необхідно знайти в консуль­танті як би співучасника свого життя, і вони спочатку налаштовані на тривале, «поглиблене» співробітництво.
Психоло-гічна інтокси-кація	Поширеність цього стану є відносно недавнім «завоюванням» нашої культури. Вона пов'язана, поряд з іншими обставинами, з поширенням психологічних знань про особистість, про конфлікти і т.п. в масовій свідомості, внаслідок чого у деяких людей виникає ілюзія ніби психологія, так добре розбираючись в людських помилках, знає правила того, як треба жити, щоб цих помилок не до­пускати. Перебуваючи в такому стані, клієнт, як правило, не відчуває в цей мо­мент будь-яких наявних труднощів чи страждань і звертається за консультатив­ною допомогою ніби «про всяк випадок». Клієнт схильний знаходити в собі всі можливі та неможливі «комплекси», а його готовність до самоаналізу настільки ж безмежна, наскільки і його надії на психологічну допомогу. Звертаючись до психолога, такий клієнт, з одного боку, хоче змін свого статус-кво, з іншого боку, досить жорстко обмежує «зону пошуку» рівнем психологічних законо­мірностей. У результаті, справжні обставини його життя, його вчинки, думки та почуття виявляються більш або менш «приглушеними» тими психологічним діагнозами, в межах яких він усвідомлює себе та своє життя і які він пропонує консультанту в якості «матеріалу» для спільної роботи.
Управ­ління-ма­ніпуляція	Клієнт, у більшості випадків, зосереджений на інших людях - конкретних осо­бах зі свого життєвого оточення, або взагалі на всіх, з ким йому доводиться спіл­куватися. У консультуванні він шукає можливості психологічно «озброї­тися» тими чи іншими знаннями або прийомами спілкування, які допомогли б йому домагатися бажаних результатів від його партнерів зі спілкування. При цьому сенс результатів щодо моральної та психологічної виправданості тих ці­лей, які ставить клієнт перед собою в спілкуванні, він найменше схильний обго­ворювати з консультантом, і спроби вирішити ці питання дуже часто зустріча­ють більш-менш виражений опір.  У підтексті прагнення до маніпуляції нерідко можна знайти глибоку розчарованість і відчай, що пояснюють той особливий азарт, який властивий цим клієнтам в їх прагненні домагатися свого.

Будь-яка диференціація причин звернень до послуг фахівця-пси­холога досить умовна, але як зазначають психологи-дослідники, що надання психологічної допомоги стає можливим тільки в тому ви­падку, коли на неї є актуальний запит, що породжується занепокоєн­ням людини ситуацією, яку вона переживає [2; 3; 4; 6; 9].  Рішучість звернутися за психологічною допомогою виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати, що щось в її житті знову й знову повторюється з одним і тим же самим безрадісним результатом [13].

Як зазначає С.Петрушин, коли людина звертається до психолога, то частіше всього вона говорить про симптоми, а не про саму проблему, яка породжує їх: «Дитина мене не слухає, з дружиною постійні конфлікти, не можу спілкуватися з людьми, не в змозі  заробляти гроші і так далі». Це подібно на візит до лікаря, де в якості таблетки клієнт очікує поради. Йому простіше говорити про симптоми, чим про свої приховані бажання [10]. У цьому ракурсі практичну психологію, на думку автора, можна поділити на два види – «зняття симптому» та «зняття проблеми». Суть першого виду полягає в навчанні людини маніпулювати оточенням – заставити сина слухатися, вирішувати конфлікти, навчити комунікативним навикам. У даних ситуаціях проблема перестає проявлятися. В основі іншого виду – допомогти людині вияснити причину, чому їй потрібно, щоб син її не слухався, і так далі. Тому, що проблема полягає не в оточуючих, і їх не потрібно виправляти. Неблагополуччя з ними сигналізує, що у самої людини щось не так, і потрібно змінитися їй. У першій стратегії проходить робота щодо виправлення наслідків, у другій – «зі світу наслідків у світ причина». Коли з причиною справилися, наслідки самі відпадуть. За твердженням С.Петрушина, симптом є лише орієнтиром для пошуку глибинної причини. До симптому потрібно підходити з точки зору символічного виконання бажань. Це і створює проблему при консультуванні. Людина відверто (усвідомлено) прагне позбутися симптому, і також відверто (але підсвідомо) зацікавлена в його збереженні [10].

На основі проаналізованого теоретико-методологічного матеріалу щодо надання психологічної допомоги можна констатувати, що питання про поняття психологічного запиту та причин звернень за психологічною допомогою є досить актуальним на сьогоднішньому етапі становлення психологічної служби. Розгалуженість диференціації причин звернень за психологічною допомогою з одного боку створює в теорії певну хаотичність, а з іншого – демонструє бурхливий розвиток варіантів теоретичних концепцій психоконсультування та психотерапії.

ЛІТЕРАТУРА:                                                                                 

1. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию / Г.С.Абрамова– [2-е изд.]. – М.: Издательский центр «Академия», 1996. – 128с.
2. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю.Е. Алешина– [2-е изд.]. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 208 с
3. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика  // Московский психотерапевтический журнал / А.Ф. Бондаренко– М., 1993. – № 1. – С. 63−76.
4. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник / С.В.Васьківська. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256с.
5. Глэддинг С. Психологическое консультирование / С. Глэддинг – [4-е изд.]. – СПб: Питер, 2002. – 736 с.
6. Колесникова Г.И. Психологическое консультирование / Колесникова Г.И. – Ростов на Дону:  Феникс,  2006. – 284 с.
7. Кораблина Е.П. Психологическая помощь как профессиональная деятельность практического психолога: психологические проблемы самореализации личности / Е.П.Кораблина; [под ред. Г.С. Никифорова, Л.А. Коростылёвой]. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. – 432с.
8. Основи практичної психології / Підручник. – 3-тє вид., стереотип. [В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.] – К.: Либідь, 2006. – 536 с.
9. Панок В.Г. Психологічне консультування: теорія та практика: навч.-метод. посібник / В.Г.Панок, І.М. Зварич, Я.В. Чаплак, О.М.Чернописький – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2011. – 272 с.
10. Петрушин С.В. Мастерская психологического консультирования / С.В.Петрушин. – М.: ПЕР СЭ, 2003. – 143с.
11. Пчелинцева Е.В.Психологическая помощь педагогам и родителям: Учебно-методическое пособие / Е.В.Пчелинцева.- Великий Новгород: НовГУ имени Ярослава Мудрого, 2006. – 72с.
12. Румянцева Т.В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре: [учебное пособие] / Т.В. Румянцева– СПб.: Речь, 2006. – 176 с.
13. Хомич Г.О. Основи психологічного консультування: Навч. посіб./ Хомич Г.О., Ткач Р. М.  – К.: МАУП, 2004. – 152 с.
14. Чибисова М.Ю. Материалы курса «Психологическое консультирование: от диагностики к путям решения проблем»: лекции 1-4. / М.Ю.Чибисова // М.: Педагогический университет «Первое сентября» 2011. – 64.